Ухвала суду № 36406082, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 9104/33585/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року по справі № 2-а-4599/10/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» (далі - ТзОВ «Текстиль-Поділля») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 березня 2010 року № 0001482301/2/2825.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 березня 2010 року № 0001482301/2/2825.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що актом перевірки від 03 листопада 2009 року № 10755/23-6/34838424 було виявлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення задекларованих ним валових витрат в розмірі 193394.00 грн., у зв'язку з віднесенням до їх складу 7312.00 грн. витрат на послуги, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, та 186082.00 грн. витрат по перерахунку балансової вартості іноземної валюти, у зв'язку з коригуванням ним задекларованих сум витрат відповідно до курсу валют, встановленого на міжбанківській валютній біржі станом на час конвертації такої валюти та фактичної оплати товару.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 03 листопада 2009 року № 10755/23-6/34838424, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Текстиль-Поділля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20 грудня 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 20 грудня 2006 року по 30 червня 2009 року, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2010 року № 0001482301/2/2825, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання за податком на прибуток на суму 56109.60 грн., з яких на 46758.00 грн. за основним платежем та на 9351.60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 46758.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безпідставне включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток валових витрат в сумі 7312.00 грн. на підставі актів про виконання робіт (надання послуг), оскільки, у зв'язку з відсутністю в них чіткого визначення послуг, які були надані позивачу, неможливо підтвердити факт їх використання в господарській діяльності позивача, та валових витрат в сумі 186082.00 грн. не підтверджених відповідними первинними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат на оплату наданих ТзОВ «Домобуд» послуг з експлуатаційного обслуговування орендованого приміщення, а також різницю між вартістю товару згідно з вантажними митними деклараціями та фактичною балансовою вартістю валюти, придбаної для оплати відповідного товару, а відтак, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 46758.00 грн. є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а також будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Домобуд» та ТзОВ «Текстиль-Поділля» 30 вересня 2008 року укладено договір № 7, відповідно до якого ТзОВ «Домобуд» передає, а ТзОВ «Текстиль-Поділля» приймає в строкове платне користування для власної господарської діяльності приміщення складу, що знаходиться за адресою: вул. Деповська, 19/2, м. Хмельницький. Крім цього, вказаним договором встановлено, що вартість експлуатаційних витрат не включається до орендної плати і відшкодовується ТзОВ «Текстиль-Поділля» окремо, згідно розрахунків (рахунків-фактур).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним вище контрагентом, позивачем надано копії актів про виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, факт надання ТзОВ «Домобуд» позивачу послуг з експлуатаційного обслуговування орендованого приміщення, яке використовувалось у його господарській діяльності, належним чином підтверджено, а відтак, позивач правомірно відніс 7312.00 грн. витрат на оплату таких послуг до складу валових витрат з податку на прибуток.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми валових витрат в розмірі 186082.00 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до їх складу курсових різниць вартості іноземної валюти на момент фактичної оплати придбаного товару, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, підпункт 7.3.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Тобто, балансова вартість іноземної валюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі.

Згідно з підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Як видно з матеріалів справи, на виконання зовнішньоекономічних контрактів між YU-MEKS TEKSTIL INS GIDA SAN ve TIC.LTD.STI. (Туреччина) та ТзОВ «Текстиль-Поділля» здійснювався імпорт товару по вантажних митних деклараціях з оплатою в іноземній валюті.

Оскільки для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася позивачем відповідно до курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, то, згідно з підпунктом 7.3.4 пункту 7.3. статті 7 вищезазначеного Закону, сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).

Отже, позивач, керуючись нормами підпунктів 7.3.2, 7.3.4 статті 7, підпункту 11.2.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з вантажними митними деклараціями і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року по справі № 2-а-4599/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

Я.С. ПОПКО

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2013 року.