Ухвала суду № 36406041, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 28396/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лобос» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Лобос» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Лобос» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.10.2008 року № 0003102300/0/26205, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 243810,00 грн., в тому числі 162540,00 грн. за основним платежем та 81270,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003112300/0/26204, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195047,97 грн., в тому числі 130031,97 грн. за основним платежем та 65016,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами апеляційного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, від 10.01.2009 року № 0003102300/1/218 та № 0003112300/1/219, від 05.02.2009 року № 0003102300/2/2271 та № 0003112300/2/2272, від 07.04.2009 року № 0003102300/3/7974 та №0003112300/3/7975, якими сума податкових зобов'язань, визначена первинними податковими повідомленнями-рішеннями не була змінена.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТзОВ «Пролонг», оскільки господарські операції з даним підприємством фактично не проводились.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що господарські операції з ТзОВ «Пролонг» мали реальний характер. Факт засудження вироком Малиновського районного суду м. Одеси директора ТзОВ «Пролонг» ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) не може свідчити про нікчемність угоди, укладеної між ПП «Лобос» та ТзОВ «Пролонг». Про реальність і товарність операцій, здійснюваних між контрагентами, свідчить той факт, що в подальшому позивач реалізовував товарно-матеріальні цінності, одержані від ТзОВ «Пролонг» за договором поставки. Даний факт вказує на те, що отримані від ТзОВ «Пролонг» податкові та видаткові накладні не можуть бути фіктивними. А згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України в разі, якщо одна із сторін або інша особа заперечує дійсність правочину, такий правочин може буди визнаний недійсним лише судом. Оскільки податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання недійсним правочину, його висновки, викладені в акті перевірки, є хибними, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 07-10.10.2008 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Лобос» з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Пролонг» за період з 01.07.2006 року по 31.09.2006 року, за результатами якої складено акт від 16.10.2008 року № 2005/278/23-1/31182389.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму на 162540,00 грн. в ІІІ кварталі 2006 року, та пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 130032,00 грн., в тому числі за липень 2006 року на 45370,00 грн., за серпень 2006 року на 29012,00 грн. та вересень 2006 року на 55650,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов на підставі того, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси засуджено директора ТзОВ «Пролонг» ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Отже, виписані від імені даного підприємства первинні документи (видаткові та податкові накладні) не відповідають вимогам законодавства, оскільки підписані не уповноваженою особою підприємства.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0003102300/0/26205, яким ПП «Лобос» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 243810,00 грн., в тому числі 162540,00 грн. за основним платежем та 81270,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003112300/0/26204, яким ПП «Лобос» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 195047,97 грн., в тому числі 130031,97 грн. за основним платежем та 65016,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПП «Лобос» оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку, за результатами якого були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2009 року № 0003102300/1/218 та № 0003112300/1/219, від 05.02.2009 року № 0003102300/2/2271 та № 0003112300/2/2272, від 07.04.2009 року № 0003102300/3/7974 та №0003112300/3/7975, якими сума податкових зобов'язань, визначена первинними податковими повідомленнями-рішеннями не була змінена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

23.06.2006 року ПП «Лобос» (покупець) уклало з ТзОВ «Пролонг» (продавець) договір поставки № 23/23/06, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти гофрокартон, гофрокартонну тару та інші вироби пакувального призначення. Відповідно до п. 2.1 даного договору, найменування товару, кількість, асортамент та якість визначаються в додатках, що є його обов'язковою та невід'ємною частиною. Загальну суму договору не представилось можливим з'ясувати, оскільки вказані додатки до договору не були надані суду представниками позивача; з пояснень представників позивача вбачається, що в зв'язку з початком ліквідації підприємства такі додатки були знищені.

На кожну партію товару ТзОВ «Пролонг» виписувало видаткову та податкову накладну. На наявних в матеріалах справи копіях вказаних документів проставлена печатка ТзОВ «Пролонг» і підпис особи, яка відвантажила товар і склала податкову накладну ОСОБА_1

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 09.11.2007 року, ОСОБА_1 (засновника і директора ТзОВ «Пролонг») було засуджено за п. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, п. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивне підприємництво, службове підроблення, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п. 2.1 цього Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки ТзОВ «Пролонг» було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено зазначеним вище вироком Малиновського районного суду м. Одеси, який набрав законної сили і який колегія суддів в сукупності та системному зв'язку з іншими наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами справи вважає належним доказом відсутності факту реальних господарських операцій між ПП «Лобос» і ТзОВ «Пролонг», а первинні документи від імені ТзОВ «Пролонг» виписувались невстановленими особами, тому такі первинні документи не мають юридичної сили.

Крім того, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду даної справи, позивач не надав належних доказів на підтвердження факту отримання від ТзОВ «Пролонг» товарів (доказів транспортування, розвантажування, приймання, зберігання товару тощо).

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що зазначені вище товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ПП «Лобос» в рамках здійснення його господарської діяльності, не спростовує наведених вище обставин, оскільки наведена обставина не дає змоги встановити джерело отримання позивачем цих товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за період, що перевірявся, сформовані з порушенням вимог законодавства

Також колегія суддів враховує, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 183-0263, порушеної по факту зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ПП «Лобос».

Під час досудового слідства директор ПП «Лобос» ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка (протокол додаткового допиту свідка від 12.02.2009 року) і під час допиту зазначив, що податкові накладні, що виписувались ТзОВ «Пролонг», він отримував поштою.

Такі ж пояснення він як представник позивача дав в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.

Однак, як встановив суд першої інстанції під час з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами в судовому засіданні, по деяких накладних, зокрема, № № 7062, 7063 від 01.07.2006 року, № 7064 від 06.07.2006 року та інших дата їх виписки співпадає з датою отримання, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних за липень 2006 року.

Також з пояснень представника позивача ОСОБА_2, даних ним в судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, що ПП «Лобос» не укладало жодних додатків до договору поставки від 23.06.2006 року № 23/23/06, в той час як згідно з п. 2.1 цього договору найменування товару, кількість, асортамент та якість визначаються в саме додатках, що є його обов'язковою та невід'ємною частиною.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лобос» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі № 2а-4135/09/1370 за позовом Приватного підприємства «Лобос» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький