Постанова № 36406032, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 9104/33503/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі № 2а-5940/09/1770 за позовом Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Зірненський спиртовий завод» (далі - ДП «Зірненський спиртовий завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Костопільська МДПІ), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 квітня 2009 року № 0000212342/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що господарські операції з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Новасистем» (далі - ТзОВ «Новасистем») були реально проведені та підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а визнання недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації та визнання недійсними первинних бухгалтерських документів ТзОВ «Новасистем», на підставі рішення суду, тягнуть за собою відповідні наслідки лише щодо вказаного контрагента.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якої покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою задовольнити його позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 28 квітня 2009 року № 327/23/00375036, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000212342/0, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов'язання за податком на прибуток на суму 43767.10 грн., з яких на 33667.00 грн. за основним платежем та на 10100.10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 33667.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безпідставне включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Новасистем» в розмірі 134666.67 грн., так як вони не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, а первинні бухгалтерські документи з реквізитами вказаного контрагента, згідно з постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року № 2а-739/08, визнані недійсними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належних чином оформлені первинні документи, які б надавали йому право на включення задекларованих сум до валових витрат, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Костопільською МДПІ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Новасистем» 01 квітня 2008 року було укладено договір № 01-04/08-ремонт, відповідно до якого останній в строк з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року зобов'язувався виконати такі роботи: ремонт та заміна деаератора, демонтаж та монтаж ємкості для зберігання води після механічних фільтрів, демонтаж та монтаж ємності для зберігання води на гідроселекцію, ремонт 3-х дріжанок, теплоізоляція фільтрів та вентилятора дуття, монтаж та виготовлення короба для живлення котла. Вартість вказаних робіт встановлено у Додатку № 1 до вказаного договору та становить 252000.00 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним вище контрагентом, позивачем надано копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2008 року № 30-09/08.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «Новасистем» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області по справі № 2а-739-08, якою визнано недійсними установчі документи (статут) ТзОВ «Новасистем» з дати державної реєстрації, скасовано його державну реєстрацію, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з його реквізитами прийнята 18 листопада 2008 року, тобто після здійснення згаданих вище господарських операцій.

Щодо висновку відповідача про неможливість здійснити погашення кредиторської заборгованості позивача перед ТзОВ «Новасистем», то слід зазначити, що такий є помилковий, оскільки між позивачем та ТзОВ «Новасистем» укладено договір про відступлення права вимоги від 05 листопада 2008 року № 05/11-08, відповідно до якого ТзОВ «Новасистем» передає належне йому право вимоги згідно договору про виконання роботи від 01 квітня 2008 року № 01/04-2008 та договору про виконання роботи від 01 квітня 2008 року № 01-04/08-ремонт на суму 433716.36 грн., а Приватне підприємство «Моноліт-Будлуг-А» приймає право вимоги до ДП «Зірненський спиртовий завод», що належне ТзОВ «Новасистем» за вказаним договором, що судом першої інстанції враховано не було.

Крім цього, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач правомірно сформував зобов'язання за податком на прибуток з врахуванням господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, що в свою чергу свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33667.00 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі № 2а-5940/09/1770- скасувати, прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 28 квітня 2009 року № 0000212342/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

Я.С. ПОПКО

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2013 року.