Постанова № 36406020, 12.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 925/483/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі

судового засідання: Костенко К.О.

за участі представників:

прокуратури Некрасов О.М. - прокурор відділу прокуратури м. Києва

(посвідчення від 05.09.2012р. №002627);

позивача Ушанов О.В. - дов. від 19.09.2013р. №07-01/3166;

відповідача Головня С.Д. - дов. від 25.05.2012р. №562;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Агроко"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р.

у справі № 925/483/13 (суддя: Анісімов І.А.)

за позовом Черкаського міжрайонного прокурора з нагляду

за додержанням законів у природоохоронній сфері

в інтересах держави в особі Державної

екологічної інспекції в Черкаській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Агроко"

про відшкодування шкоди у розмірі 31 486,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області (позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача СТОВ "Агроко" про відшкодування шкоди у розмірі 31 486,20 грн. за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р., внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. № 925/483/13 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача СТОВ "Агроко" на користь Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району 31 486,20 грн. шкоди та 1720 грн. 50 коп. судового збору в доход Державного бюджету України (арк. с. 199-203).

Не погодившись із вказаним Рішенням, відповідач СТОВ "Агроко" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. у даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження СТОВ "Агроко" посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив фактичні обставини, а тому неправильно застосував норми матеріального права, результатом чого є прийняття необгрунтованого рішення.

Разом з цим, відповідач СТОВ "Агроко" звертає увагу на те, що при винесені судового рішення по даній справі господарським судом не було враховано факт наявності Постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.07.2013р. №709/1437/13-а. Скаржник стверджує, що відповідно до вказаної Постанови від 11.07.2013р. №709/1437/13-а скасовано Постанову Державної екологічної інспекції м. Черкаси від 02.03.2012р. №002361 про накладення адміністративного стягнення на директора СТОВ "Агроко" Величка В.І. щодо самовільного водокористування за результатами проведеної інспекцією перевірки за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р.. Таким чином, скаржник наголошує, що вина, як обов'язковий елемент правопорушення, відсутня, тому стягнення шкоди з СТОВ "Агроко" у розмірі 31 486,20грн. є необґрунтованим.

Ухвалою КАГС від 28.10.2013 р. № 925/483/13 апеляційну скаргу СТОВ "Агроко" прийнято до апеляційного провадження.

У останньому судовому засіданні від 12.12.2013 р. представники сторін надали усні пояснення по справі. Представник скаржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважає Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. по даній справі таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники позивача та прокуратури заперечили проти доводів, наведених у скарзі, просили Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. по даній справі залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дійшла висновку апеляційну скаргу СТОВ "Агроко" задовольнити, Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013 р. по даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Задовольняючи позов про стягнення шкоди у розмірі 31 486, 20 грн. за самовільне водокористування за перевірений інспекцією період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р., господарський суд у якості доказів прийняв до уваги копію Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.02.2012р., складеного інспекцією, та надану відповідачем Довідку СТОВ «Агроко» від 29.02.2012р. №217. На підставі Акту перевірки та Довідки відповідача від 29.02.2012р. №217, позивачем було проведено Розрахунок розміру збитків за Формулою згідно Методики, зареєстрованої Міністерством Юстиції України від 14.08.2009р. №767/16783 (зі змінами та доповненнями від 15.07.2011р. №881/19619) [арк. с. 14]:

Зсам. = 100 * W * Тар

Де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб. м.;

Тар - норматив забору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення;

100 - коефіцієнт.

За наведеною формулою показник об'єму води, що за оцінкою інспекції використано самовільно, взято з Довідки ТОВ «Агроко» від 29.02.2012р. №217 (арк. с. 65), з інформації якої вбачається, що кількість використаної води при здійсненні господарської діяльності на дільниці Чорнобай за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р. (тобто, перевірений період) становить 970 куб. м..

Згідно ст. 395 Податкового Кодексу України норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод у Черкаській області у 2012р. становить 32,46 грн./ куб.м..

Зсам. (з 01.01.2012р. по 29.02.2012р.) = 100*970*0,3246= 31 486,20 грн.

У вищенаведеному Розрахунку збитків інспекцією визначено, що має місце самовільне водокористування, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування у СТОВа «Агроко» відсутній.

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було прийнято Постанову про накладення адміністративного стягнення від 02.03.2012р. №002361 (арк. с. 12). Також за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було видано Припис від 02.03.2012р. №39, яким Товариству приписано: «отримати дозвіл на спеціальне водокористування на дільниці Чорнобай до 02.08.2012р.». Припис обґрунтовано на ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з СТОВа «Агроко» шкоди у заявленому розмірі 31 486, 20грн..

Але, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що місцевий господарський суд своєю Ухвалою від 06.06.2013р. №925/483/13 (арк. с. 115) зупиняв позовне провадження у даній справі до результатів розгляду пов'язаної справи №709/1437/13-а, яка розглядалася Чорнобаївським районним судом за позовом директора СТОВ «Агроко» Величко В.І. до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.03.2012р. №002361, яке було накладено на директора Товариства за результатами перевірки за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р. за самовільне водокористування.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.09.2013р. №924/483/13 позовне провадження поновлено, оскільки за результатами розгляду пов'язаної справи Чорнобаївським районним судом було прийнято Постанову від 11.07.2013р. №709/1437/13-а (яка вступила в законну силу) і за якою скасовано Постанову Державної екологічної інспекції Черкаської області від 02.03.2012р. №002361 (арк. с. 129-130). За мотивувальною частиною названої Постанови районного суду зазначено, що «під час дослідження письмових доказів, судом встановлено наявність у СТОВ «Агроко» с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області відповідного дозволу Міністерства охорони навколишнього середовища на спеціальне водокористування (арк. с. 9-13)». Таким чином, районний суд дійшов висновку про те, що інспекцією безпідставно винесено у лютому місяці 2012р. Постанову про накладення адміністративного стягнення.

Слід відмітити, що в мотивувальній частині оскарженого Рішення у даній справі господарський суд не згадує про результати зупиненого провадження і не приймає до уваги той факт, що за судовим рішенням районного суду вже встановлено наявність у СТОВ «Агроко» відповідного дозволу на спеціальне водокористування за спірний період і не визнано вину керівництва Товариства в нанесенні шкоди у розмірі 31 486,20грн., яка пред'явлена до стягнення за результатами перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити і про те, що господарським судом не було взято до уваги надані відповідачем СТОВом «Агроко» Письмові пояснення від 30.04.2013р. №615 (арк. с.67), за якими надано роз'яснення до Довідки СТОВ «Агроко» від 29.02.2012р. №217 про водозабір у об'ємі 970 куб. м. за перевірений період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р.. Цей показник в об'ємі 970 куб. м. був використаний інспекцією у Розрахунку шкоди, але ні в позові, ні в матеріалах перевірки при обрахуванні розміру шкоди інспекція не зазначила по яких саме свердловинах відсутній дозвіл (Актом перевірки від 29.02.2012р. було визначено, що в користуванні відповідача знаходиться 6 свердловин). В подальшому при апеляційному перегляді справи представник інспекції усно поправив цю цифру, зазначивши про те, що фактично на момент перевірки в користуванні відповідача знаходилося 4 свердловини.

За роз'ясненнями СТОВа «Агроко» від 30.04.2013р. (арк. с. 67) забір підземної води в об'ємі 970 куб. м. у період часу з 01.01.2012р. по 29.02.2012р. було здійснено з однієї локально діючої артезіанської свердловини №2 глибиною 59 метрів, продуктивністю 10куб.м./год., що на добу, за умовами використання цілодобово на повну потужність складає 240 куб.м., виходячи з наступного розрахунку:

10 куб. м. на годину х 24 години = 240 куб. м. на добу.

Відповідно до технічного паспорта на дану свердловину, на ній встановлений один глибинний насос ЕЦВ 6-10-80, який спроможний викачували 10 куб. м. води на годину.

Разом з тим СТОВ «Агроко» пояснює, що зазначена свердловина у вказаний проміжок часу використовувалася господарством періодично, в результаті чого господарством для господарсько-побутових потреб фактично було використано забір підземної води на добу 16,16 куб. м., виходячи з наступного розрахунку:

- 970 куб. м. (видобуто за вказаний проміжок часу) / 60 діб (з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. включно) = 16,16 куб.м. на добу.

За поясненнями скаржника решта свердловин на території смт. Чорнобай Черкаської області господарством не використовувалася і водозабір підземних вод з них не здійснювався в зв'язку з відсутністю господарсько-побутових потреб у цьому. Також, водозабір не проводився Товариством через реорганізацію СТОВ «Родина» (дільниці Чорнобай) шляхом його ліквідації з приєднанням до СТОВ «Агроко» с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області, що мало місце 16.11.2011 р. (державна реєстрація припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 019 1 2 0018 000049). У період перевірки вода використовувалась СТОВ «Агроко» з іншої свердловини № 2230 - Н 39 м., Q -50 куб.м./год, на яку у Товариства наявний Дозвіл на спеціальне водокористування № Укр5116-А/Чрк, виданий Державним управлінням охорони навколишньою природного середовища в Черкаській області 25.01.2011 р., терміном дії до 31.12.2013 р. (арк. с. 147).

При опрацюванні правових висновків у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги і те, що ч. 2,3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма ст. 2 Водного Кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто, законодавець передбачив наявність спеціальних нормативних актів, які пов'язані з відносинами, що виникають під час водокористування. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 21 зазначеного Кодексу визначено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Разом з тим, статтею 23 Кодексу України про надра, в редакції чинній на момент проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства з (01.01.2012р. по 29.02.2012р.), передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, як уже зазначалося, стаття 23 Кодексу України про надра не конкретизує без яких саме спеціальних дозволів землевласники і землекористувачі мають право видобувати підземні води, а відтак, таке право не обумовлюється наявністю будь-яких дозволів. Разом з цим, зазначеною статтею чітко передбачено, що без дозволу можуть видобуватись і підземні води, які згідно Постанови КМУ від 12.12.1994 р. № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, правове регулювання використання яких міститься і в Кодексі України про надра. Аналогічної правової позиції щодо застосування ст. 23 Кодексу України про надра в редакції після 14.01.2011р. до правовідносин, пов'язаних із наявністю спеціальних дозволів на видобування підземних вод, дотримується Вищий господарский суд України у Постановах від 20.03.2013р. №5023/3862/12, від 08.01.2013 р. №5023/2489/12, від 06.06.2012р. №10/20/5025/988/11 (арк. с. 161-171).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, а тому прийняте рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Приймаючи нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 33 - 35, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» на Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013р. № 925/483/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2013р. № 925/483/13 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким:

"У позові відмовити".

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. № 925/483/13 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. № 925/483/13 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 925/483/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

Л.В. Кропивна