Постанова № 36405986, 16.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 911/2626/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережна С.І. - за довіреністю

від відповідача: Кашуба Л.Г. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" на рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013р. (дата складання рішення 11.09.2013р.)

по справі №911/2626/13 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

про стягнення 196 225,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.09.2013 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 17 280,08 грн. інфляційних втрат, 71 211,98 грн. 3% річних, 91609,19 грн. пені та 3 602,03 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені за Договором №70070012-ТКЕ-ТЕ/12 від 15.02.2012. Також, скаржник вказує, що розрахунок суми 3% річних є невірним. Крім того, на думку скаржника, суд, не перевірив сукупний індекс інфляції за період, за який нараховані інфляційні втрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 у справі №911/2626/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" на рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

За наслідками судового засідання 29.10.2013 оголошено перерву до 11.11.2013 року.

06.11.2013 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Тищенко А.І.

За наслідками судового засідання 11.11.2013 оголошено перерву до 25.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 розгляд справи відкладено на 09.12.2013 року.

02.12.2013 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013 - без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л.

За наслідками судового засідання 09.12.2013 оголошено перерву до 16.12.2013 року.

У судове засідання 16.12.2013 представники позивача та відповідача з'явились.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.02.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (Споживач) укладено договір № 700700012-ТКЕ-ТЕ/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених цим Договором, а споживач - оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірах строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Як передбачено пп. 2.1. Договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору.

Відповідно до пп. 2.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Підпунктом 2.7 Договору сторони погодили, що Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Згідно з пп. 2.8. Договору встановлено, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача.

Підпунктом 2.9. Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У відповідності з пп. 4.1 Договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з пп. 4.2.1. Договору сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 1309,20 грн.

Підпунктом 4.6. Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пп. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012, та укладається на строк до 31.12.2012 року.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Укладений між сторонами Договір № 700700012-ТКЕ-ТЕ/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 15.02.2012 за своєю правовою природою є договором поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного Договору, за період з січня по квітень 2012 року Постачальник передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 6897398,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № б/н за січень 2012 року від 31.01.2012 на суму 2304974,90 грн., № б/н за лютий 2012 року від 29.02.2012 на суму 2686433,89 грн., № б/н за березень 2012 року від 31.03.2012 на суму 1845066,03 грн. та № б/н за квітень 2012 року від 30.04.2012 на суму 60923,62 грн. (а.с. 34-37).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, з порушенням встановлених пп. 4.6 Договору строків.

Станом на 31.10.2012 заборгованість відповідача за договором № 700700012-ТКЕ-ТЕ/12 від 15.02.2012 становила 2188485,72 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 06.11.2012, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» та Комунального підприємства «Васильківтепломережа».

21.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київоблгаз» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) укладено Договір № 14/7103/12 про відступлення права вимоги.

Відповідно до пп. 1.1., 1.2. вказаного Договору, первісний кредитор передає, а позивач (новий кредитор) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП «Васильківтепломережа» за Договором на постачання природного газу № 700700012-ТКЕ-ТЕ/12 від 15.02.2012 у сумі 2188485,72 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пп. 1.1. Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до пп. 2.2. Договору право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в пп. 2.1. цього Договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.11.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в пп. 2.1 Договору про відступлення права вимоги (а.с. 13).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право вимоги первісного кредитора до відповідача було передано позивачу 27.11.2012 відповідно до пп. 2.2 Договору № 14/7103/12 про відступлення права вимоги від 21.11.2012 року.

На підставі укладеного Договору та акта приймання-передачі первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом № 12-4222 від 27.11.2012, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рекомендованих відправлень від 28.11.2012 з відбитком поштового штемпеля (а.с. 14, 15).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач 21.12.2012 повністю розрахувався з позивачем за отриманий природний газ на загальну суму 2 188 485,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 11.12.2012 (а.с. 68).

Однак, оскільки погашення заборгованості було здійснено відповідачем з порушенням встановлених пп. 4.6. Договору строків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 102546,19 грн. пені, 17280,08 грн. інфляційних втрат та 76398,95 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість по кожному простроченому платежу з урахуванням часткових сплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та виходить з наступного.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Підпунктом 6.2.2 Договору № 700700012-ТКЕ-ТЕ/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 15.02.2012 сторони погодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 102546,19 грн. пені за прострочення оплати природного газу, нарахованої по кожному простроченому платежу окремо з урахуванням часткових проплат з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за загальний період з 26.06.2012 по 07.11.2012 року.

В свою чергу, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені у зв'язку зі спливом річного строку для пред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідно календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Згідно з ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (пп. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів»).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 05.07.2013 року.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 26.06.2012 по 04.07.2012 включно.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога в частині стягнення пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого природного газу, нарахованої з 26.06.2012 по 04.07.2012 включно задоволенню не підлягає.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку пені, розмір пені за загальний період з 05.07.2012 по 07.11.2012 року становить 91609,19 грн., яка правомірно стягнута з відповідача на користь позивача судом першої інстанції.

Виходячи з викладеного, доводи скаржника щодо пропуску строку позовної давності про стягнення з відповідача пені в розмірі 91609,19 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за січень-лютий 2012, вбачається, що позивачем невірно зазначено дати початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.01.2012 та 16.02.2012 року.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що заборгованість за січень 2012 у сумі 2304974,00 грн. та 1536942,18 грн. існувала у лютому та березні 2012 року відповідно, а заборгованість за лютий 2012 року у сумі 2686433,90 грн. - у березні 2012 року та те, що з самого розрахунку, який є арифметично вірним, вбачається, що інфляційні втрати нараховано за період лютий-березень 2012 року, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за лютий-березень 2012 року на заборгованість у січні 2012 року, у сумі 9220,78 грн. та на заборгованість у лютому 2012 року за період березень 2012 року у сумі 8059,30 грн., а отже позовні вимоги про стягнення 17280,08 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не перевірив сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки згідно наданого відповідачем в суді апеляційної інстанції контррозрахунку інфляційних втрат, вбачається, що останній здійснений за період з лютого по грудень 2012 року включно. Однак, оскільки позивачем нараховані інфляційні втрати за період лютий-березень 2012 включно, у суду відсутні підстави для обрахунку інфляційних втрат поза межами періоду, за який позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 71211,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013 у справі №911/2626/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.09.2013 у справі №911/2626/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2626/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

Ю.Л. Власов