Ухвала суду № 36405821, 04.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 820/4110/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013р. по справі № 820/4110/13-а

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2013 року Приватне підприємство "Торгівельна мережа "Добрий купець" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000502220 від 18.01.2013 року, № 0000492220 від 18.01.2013 року, № 0001712220 від 04.06.2013 року, № 0001722220 від 04.06.2013 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Ларус Трейд", ПП "Соняшник" та ПП "Служба доставки".

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.10.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 06.10.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатом перевірки складено акт № 8/2220/37364856 від 03.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, а саме заниження податку на прибуток підприємств у загальній сумі 901268 грн.; п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Соняшник" всього у сумі 44027 грн., п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання на загальну суму 33333 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0000502220 від 18.01.2013 року, яким ПП "ТМ "Добрий купець" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94190 грн. та № 0000492220 від 18.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 901268 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями ПП "ТМ "Добрий купець", оскаржило останні в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням ДПС у Харківській області № 1660/10/10.2-17 від 27.03.2013 року залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у розмірі 8334,25 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 18.01.2013 року № 0000502220 та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) у розмірі 87199,25 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 18.01.2013 року № 0000492220.

За результатами подальшого оскарження Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 18.01.2013 року № 0000492220, № 0000502220 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Рішення ДПС у Харківській області № 1660/10/10.2-17 від 27.03.2013 року ДПІ Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення № 0001712220 від 04.06.2013 року, яким ПП "ТМ "Добрий купець" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (фінансові санкції) у розмірі 87199,25 та № 0001722220 від 04.06.2013 року, яким ПП "ТМ "Добрий купець" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у розмірі 8334,25 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Ларус Трейд", ПП "Соняшник" та ПП "Служба доставки".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки податкового органу щодо нікчемності угод позивача, укладених із ТОВ "Ларус Трейд", ПП "Соняшник" та ПП "Служба доставки".

Судовим розглядом встановлено, що між ПП "ТМ "Добрий купець" та ТОВ "Ларус Трейд" укладено договір № ЛТ-12 від 27.12.2010 року, згідно умов якого ТОВ "Ларус Трейд" - постачальник, зобов'язується передати ПП "ТМ "Добрий купець" - покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних.

У виконання умов вказаного договору ТОВ "Ларус Трейд" поставило, а ПП "ТМ "Добрий купець" прийняло товар, про що надані видаткові накладні № ЛТ-0000045 від 12.01.2011 р., № ЛТ-0000077 від 18.01.2011 р., № ЛТ-0000118 від 25.01.2011 р., податкові накладні № 44 від 12.01.2011 р., № 47 від 17.01.2011 р., № 119 від 25.01.2011 р.

Фактична оплата товару здійснена шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Ларус Трейд", що підтверджується платіжними дорученнями № 119 від 11.01.2011 року, № 176 від 17.01.2011 року, № 316 від 24.01.2011 року.

Також, між ПП "ТМ "Добрий купець" та ПП "Соняшник" укладено договір поставки № 91 від 27.12.2010 року, за умовами якого ПП "Соняшник" - постачальник, зобов'язується постачати ПП "ТМ "Добрий купець" - покупцю, продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними: № 467 від 05.01.2011 р., № 468 від 05.01.2011 р., № 466 від 05.01.2011 р., № С-00000860 від 13.01.2011 р., № С-00001114 від 17.01.2011 р., № С-00001113 від 17.01.2011 р., № С-00001875 від 26.01.2011 р., № С-00001874 від 26.01.2011 р., № С-00002200 від 31.01.2011 р., № С-00002202 від 31.01.2011 р., № С-00002201 від 31.01.2011 р., № С-00002869 від 07.02.2011 р., № С-00002870 від 07.02.2011 р., № С-00003143 від 09.02.2011 р., № С-00003525 від 14.02.2011 р., № С-00003526 від 14.02.2011 р.; податковими накладними: № 467, № 468, № 466 від 05.01.2011 р., № 00000201 від 13.01.2011 р., № 00000279, № 00000278 від 17.01.2011 р., № С-00001875, № 00000493 від 26.01.2011 р., № 00000570, № 00000572, № 00000571 від 31.01.2011 р., № 00000716, № 00000717 від 07.02.2011 р., № 782 від 09.02.2011 р., № 864, № 865 від 14.02.2011 р.

Оплата отриманого товару здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ПП "Соняшник", що підтверджується платіжними дорученнями № 154 від 13.01.2011 року, № 425, № 424 від 26.01.2011 року, № 849 від 18.02.2011 року, № 1034 від 01.03.2011 року, № 1179 від 09.03.2011 року, № 1298, № 1299 від 12.03.2011 року, № 3359 від 19.07.2011 року, № 4060 від 15.09.2011 року.

Крім того, матеріали справи містять документальне підтвердження транспортування придбаного товару, зокрема товарно-транспортні накладні.

Також, між ПП "ТМ "Добрий купець" та ПП "Служба доставки" укладено договір № 20 від 01.12.2010 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За результатом договору складені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): №5 від 31.01.2011 року; №11 від 28.02.2011 року; №20 від 31.03.2011 року; №26 від 30.04.2011 року; №35 від 31.05.2011 року; №41 від 30.06.2011 року; №52 від 31.07.2011 року; №59 від 31.08.2011 року; №64 від 30.09.2011 року; №69 від 31.10.2011 року; №74 від 30.11.2011 року; №78 від 31.12.2011 року; №2 від 31.01.2012 року; №9 від 29.02.2012 року; №13 від 31.03.2012 року; №17 від 30.04.2012 року; №20 від 31.05.2012 року; №22 від 30.06.2012 року; №27 від 31.07.2012 року; №38 від 31.08.2012 року; №42 від 30.09.2012 року.

Також, виконання договору підтверджується звітами ПП "Служба доставки" по замовленням доставки товару ПП "ТМ "Добрий купець".

Розрахунки між ПП "ТМ "Добрий купець" та ПП "Служба доставки" проводилися у безготівковій формі, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Колегія суддів не приймає висновків податкового органу про неможливість визначення маршрутів перевезення товарів та відстеження переміщення товарів.

Так, у відповідності до договорів на придбання товарів, доставка товару, який придбавається ПП "ТМ "Добрий купець", відбувається транспортом постачальника та за його рахунок. Адресою доставки є склад ПП "ТМ "Добрий купець", розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 259, загальною площею 1973,9 кв. м., який підприємство орендує у ФОП ОСОБА_1

ПП "Служба доставки" здійснювало транспортування продукції лише зі складу ПП "ТМ "Добрий купець" за адресою: м. Харків, пр. Московський, 259, до складів торгівельних підрозділів ПП "ТМ "Добрий купець".

Крім того, у звітах по замовленням (про ходки по автомобілям) відображена інформація з розбивкою за автомобілями та водіями про дату перевезення вантажу, вагу товару, який перевозиться, відстань перевезення вантажу та вартість вказаних робіт.

Таким чином, реальність виконання договорів, укладених з ТОВ "Ларус Трейд" та ПП "Соняшник", ПП "Служба доставки" знайшла підтвердження у судовому засіданні.

В подальшому, суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів, на підставі виданих ПП "Соняшник" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень-лютий 2011 року.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемних правочинів колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, податковим органом не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених ПП "ТМ "Добрий купець" з ТОВ "Ларус Трейд" та ПП "Соняшник".

Крім того, колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Стосовно висновків податкового органу щодо порушення ПП "ТМ "Добрий купець" п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 33333 грн. за вересень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ПП "ТМ "Добрий купець" виписано на адресу ПП "ТБ "Фреш груп маркет" податкову накладну № 1676 від 30.09.2011 року на загальну суму 200000 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., на здійснення послуг з розміщення (передпродажній підготовці) товару за вересень 2011 року. Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній віднесена ПП "ТМ "Добрий купець" до податкових зобов'язань в податкової декларації за вересень 2011 року.

У відповідності до п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу України у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, постачання товарів/послуг з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків між ПП "ТМ "Добрий купець" та ПП "ТБ "Фреш груп маркет" не здійснювалось.

Отже, відповідачем не доведено порушення ПП "ТМ "Добрий купець" вимог п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000502220 від 18.01.2013 року, № 0000492220 від 18.01.2013 року, № 0001712220 від 04.06.2013 року, № 0001722220 від 04.06.2013 року такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 р. по справі № 820/4110/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.