Ухвала суду № 36398752, 12.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/1573/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О. Провадження № 22-ц/789/1563/13 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козака І. О., Хоми М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Підволочиського районного суду від 11 листопада 2013 року

по справі за позовом комунального підприємства Підволочиське управління житлово-комунального господарства /надалі «Підприємство»/

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості та зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИЛА:

Апелянт звернувся зі скаргою на рішення суду першої інстанції від 11.11.13, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Порушення вбачає в тому, що судом безпідставно відхилено усі докази, надані ним, та взято до уваги тільки доводи іншої сторони.

Вказує, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах й оскільки між ним та позивачем не укладено відповідного договору, тому вважає, що суд безпідставно стягнув кошти. На думку апелянта, порядок надання послуг, їх якість і кількість мають відповідати умовам договору, який не укладено.

Ззаначає, що позивач повинен надавати 18 видів послуг з обслуговування будинку, перелік яких зменшенню не підлягає, а фактично він визначив для себе надання лише трьох: обслуговування димовентиляційних каналів, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем холодного водопостачання і водовідведення, освітлення місць загального користування, які у реальності не надає.

Також, на думку апелянта, позивач не вправі вимагати оплати, оскільки у статутних документах останнього не передбачено надання таких послуг.

Рішенням Підволочиського районного суду від 11.11.13 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Підприємства 783, 33 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період із 01.03.11 по 01.10.13, а також 229,40 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні інших вимог відмовлено за недоведеністю.

У суді апелянт та його представник підтримали скаргу, пославшись на мотиви, зазначені в ній. Зазначили, що позивач не надає жодних послуг із утримання будинку.

Представники Підприємства скаргу не визнали, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив із того, що за період із 01.03.11 по 01.10.13 відповідач не сплачує коштів за послуги з утримання житла, а тому стягнув зазначені кошти.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 площею 50,1 м кв.

Послуги по утриманню згаданого будинку та його прибудинкової території здійснює Підприємство, починаючи з 01.01.11 згідно із рішенням Підволочиської селищної ради № 37 від 10.12.10. Окрім цього, вказаним рішенням позивача визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно із п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 529 від 20.05.09 /надалі «Порядок»/ тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (далі - типовий перелік).

У відповідності до даного Порядку за позивачем визначено перелік послуг, а саме: обслуговування димовентиляційних каналів, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем холодного водопостачання і водовідведення, освітлення місць загального користування.

Тому, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що позивач неналежно надає послуги.

Відповідно до ст.ст. 7, 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 402 від 24.11.11 затверджено тарифи на послуги з утримання житла для УЖКГ у розмірі 0,60 грн. за м кв.

Згідно із ч. І ст.66 ЖК України, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.66 ЖК України).

Площа квартири ОСОБА_1 складає 50,1 м кв, а тому щомісячний платіж з 01.01.12 визначений позивачем у розмірі 30,06 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, Підприємство надавало послуги з водопостачання водовідведення, обслуговування будинку та прибудинкової території, а саме освітлення сходових кліток, підвалів, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляціних каналів.

Позивачем надано розрахунок необхідних витрат для функціонування Підприємства з метою виконання передбачених послуг.

Сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті обов'язкових платежів становить 783,33 грн. за період з 01.03.11 по 01.10.13. До розрахунку включено період до затвердженого тарифу (в розмірі 0,60 грн. за м кв.), а саме: із 01.03.11 по 01.12.11, де використовувався попередньо затверджений тариф, який дозволено застосовувати позивачу у відповідності до рішення Підволочиської селищної ради № 42 від 10.12.10.

Встановлено, що Підприємство неодноразово зверталося до відповідача про сплату заборгованості по наданих послугах, однак споживач не здійснював їх оплату.

Нормами ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу щомісячно.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Підприємство надавало послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідач їх отримував, тобто між сторонами фактично склались відносини, які регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому відповідач зобов'язаний такі послуги оплатити відповідно до положень ст. 179 ЖК України, ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з подальшими змінами).

Твердження апелянта про те, що Підприємство не надавало зазначених послуг колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Відповідачем не надано жодних доказів у спростування доводів позивача. Із показів ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечує, що послуги по освітленню сходових кліток, підвалів та місць загального користування позивачем надавалися, однак він має претензії щодо їх якості, але у підтвердження цього ним не надано доказів. Також встановлено, що він жодного разу не звертався із претензіями до позивача щодо функціонування систем водопостачання, водовідведення та вентиляційних каналів.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність письмового договору між сторонами, оскільки відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати та отримання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Безпідставними є твердження апелянта про незаконність надання позивачем послуг. бо такий вид діяльності не був передбачений його статутом, так як дане питання не входить у межі предмету спору.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумувавши вище наведене судова колегія приходить до висновку, що судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права й підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених у скарзі - не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвалила набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович