Рішення № 36395335, 25.12.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15004/13-ц

Номер провадження 2/521/6344/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Лічмана Л.Г.,

при секретарі Тимофієнко Н.М.

з участю представника позивачів - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Оранта» і ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремондіс Україна про відшкодування моральної шкоди та за позовною заявою ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремондіс Україна про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходились матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. З цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди звертались ОСОБА_5 з вимогою про стягнення 1 000 000 грн. моральної шкоди та ОСОБА_6 з цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 40 000 грн та моральної шкоди 4 000 000 грн. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2013 р. у вказаній кримінальній справі ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, встановивши випробувальний термін 3 роки та стягнуто з цивільного відповідача ТОВ Рємондіс Україна на користь ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 8 000 грн. та моральний збиток в сумі 300 000 грн. та на користь ОСОБА_5 моральний збиток в сумі 100 000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Одеської області від 16.07.2013 р. вищевказаний вирок Малиновського районного суду м. Одеси змінено, скасувавши його в частині розвязання цивільних позовів та в цій частині справу направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ухвали суду від 03.10.2013 р. цивільні справи за позовною заявою ОСОБА_5 до ТОВ «Ремондіс Україна» про відшкодування моральної шкоди та за позовною заявою ОСОБА_6 до ТОВ «Ремондіс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди були обєднані в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_6, її та ОСОБА_5 представник, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення на позовні заяви та просив відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 не заперечував проти позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерної страхової компанії «Оранта» у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_6, її та ОСОБА_5 представника, представника відповідача, представника третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що у позові ОСОБА_5 слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_6 частково задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2013 р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, встановивши випробувальний термін 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що він, 14.10.2011 р. о 9.45 год., керуючи технічно справним вантажним автомобілем «MAN TGA 33/350», д/н НОМЕР_1, який належав ТОВ «Ремондіс Україна», і рухаючись заднім ходом в м. Одеса по вул. 4-Заводська з боку вул. Желябова в напрямку вул. Приміської, всупереч вимог п.п. 2.3, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, не був уважним, рухаючись зі швидкістю 10-15 км/год, не стежачи за дорожніми обставинами, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, що перебувала на смузі його руху, йшла назустріч автомобілю. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді: розповсюджених рвано-скальпованих ран голови, шиї, промежин, лівої гомілки з масивним відшаруванням, розтрощення підшкірної жирової клітковини; сплющення голови по бокових поверхнях за рахунок відкритого багатоуламкового перелому лицьвих кісток, склепіння, основи черепа з відсутністю головного мозку; сплющення грудної клітини; відкритих переломів хребта, ребер, тазу, ключиць, лопаток з розтрощенням кісток; травматичного видалення всіх внутрішніх органів; саден та синців тулуба, кінцівок; які згідно з висновком № 103-1916/2011 від 31.10.2011 р. судово-медичної експертизи спричинили її смерть. (а.с. 6-9)

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

ТОВ «Ремондіс Україна» являлось власником вантажного автомобіля «MAN TGA 33/350», д/н НОМЕР_1, внаслідок діяльності якого завдана шкода. Тому ТОВ «Ремондіс Україна» визнається відповідальною особою, такою, що зобовязана відшкодувати шкоду, яка завдана внаслідок смерті ОСОБА_7

Цивільне законодавство України встановлює два види шкоди, завданої

внаслідок порушення цивільних прав особи, а саме майнову і моральну.

Поняття майнової і моральної шкоди дається у ст.ст. 22 і 23 ЦК України.

Суд відмовляє ОСОБА_5 у задоволенні її позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. (ч. 1 ст. 3 СК України)

Судом встановлено, що ОСОБА_5 не проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю, не була її донькою. Тому ОСОБА_5 не належить право вимоги відшкодування моральної шкоди, завданою смертю ОСОБА_7, і як неналежному позивачу суд відмовляє їй у позові.

Внаслідок смерті ОСОБА_7, її доньці ОСОБА_6, завдана майнова шкода, яка полягала у витратах, які особа ОСОБА_6 зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо близького родича.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

ОСОБА_6 зробила витрати на поховання ОСОБА_7 та на спорудження надгробного пам'ятника, вартість яких склала 18 541 грн. 63 коп. (4480, 00 + 2468, 13 + 560, 00 + 3033, 50 + 8000, 00), що підтверджується договором-замовлення на організацію проведення поховання з ПП «Балабась» від 14.10. і 18.10. 2011 року, договором на організацію та проведення поховання № 122560 від 18.10.2011 р. з КП «Спеціальне підприємство комунально-побутового обслуговування» та квитанцією № 5652 від 18.10.2011 р., квитанцією до прибуткового касового ордера № 2137 про санітарно-косметичні послуги щодо тіла ОСОБА_7, рахунком № 16033 від 18.10.2011 р. на поминальний обід, накладною № 467 від 22.11.2012 року (а.с. 69 71, 24).

ТОВ «Ремондіс Україна» на користь ОСОБА_6 було здійснено добровільне відшкодування збитку, а саме згідно платіжним дорученням № 5444 від 21.12.2011 р. сплачено 5 000, 00 грн. та № 5236 від 04.11.2011 р. сплачено 10 541, 62 грн., всього 15 541, 62 грн, ( а.с. 47-48), що також було підтверджено ОСОБА_6 у судовому засіданні. Розписка ОСОБА_6 від 15.11.2011 року, в якій вона вказує, що у звязку з погіршенням здоровя вона витратила на лікування 5000 грн. не свідчить про отримання цих грошей від відповідача або ОСОБА_4 ( а.с. 46) Сама ОСОБА_6 таку обставину заперечує, зміст розписки не спростовує її пояснень. Навпаки, видача ОСОБА_6 такої розписки представнику ТОВ «Ремондіс Україна» 15.11.2011 року свідчило про хворобу позивача, понесені нею витрати на лікування і було підставою для перерахування їй 21.12.2011 р. 5 000 грн. Тому суд не враховує зазначену розписку, як доказ, на підтвердження відшкодування відповідачем шкоди позивачеві.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.92, витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Встановлюючи розмір необхідних витрат на спорудження надгробного пам'ятника, суд застосовує аналогію закону ( ст. 8 ЦК і ст. 8 ЦПК України) і виходить з вимог Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 45 від 03.10.2008 року «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 р. за N 1040/15731. Відповідно до цієї постанови витрати на спорудження надгробного пам'ятника і огорож в Одеській області складають 2 000 грн. Тому загальна сума витрат на поховання ОСОБА_7 та на спорудження надгробного пам'ятника, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_6 складає 12 541 грн. 63 коп. (4480, 00 +2468, 13 +560 + 3033, 50 + 2000)

Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 р. залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_7 загинула внаслідок вчинення необережного злочину. Позивач являється її донькою. Для суду цілком очевидно, що несподівана смерть ОСОБА_7 від злочину, спостереження на місці ДТП тіла ОСОБА_7 з чисельними описаними вище травмами від злочину, призвела до найвищих душевних страждань ОСОБА_6, які тільки можуть наступити у людини. Ці страждання і переживання в тій чи іншій мірі будуть у позивача пожиттєво. Моральні страждання позивача виразились також у тому, що ОСОБА_8 змушена була займатися організацією поховання тощо. Крім того, вказані страждання посилились досить тривалими намаганнями позивача домогтися вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 внаслідок моральної травми хворіла, витрачала на лікування кошти, що підтверджується розпискою від 15.11.2011 р., наданою суду відповідачем.

Враховуючи зазначені обставини суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_6, у сумі 264 820 гривень.

У судовому засіданні встановлено, що 13.01.2011 р. ТОВ «Ремондіс Україна» та ВАТ ОСОБА_3 страхова компанія «Оранта» уклали договір № 17/2613 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.01.2011 р., Поліс № АА/1730041 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів, який передбачає забезпечення транспортного засобу «MAN TGA 33350 6x4 BBWW», державний номер НОМЕР_1. (а.с. 58-60)

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ст. 27.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідач після настання страхового випадку виконав обовязок, передбачений ст. 33 вказаного Закону щодо письмового надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка та не дав згоду на відшкодування шкоди лише ним. Тому завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Виходячи з вимог ст. 21.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV та керуючись п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, суд вважає, що непред'явлення вимог ОСОБА_6 до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика являється підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Тому суд зменшує розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на 11 820 грн. ( на 14.10.2011 року мінімальна зарплата становила 985 грн. Х 12 = 11 820)

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Відповідно до ч. 4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» 01.03.2013 № 4, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено правила дорожнього руху.

Само по собі зазначення у вироку тієї обставини, що пішохід ОСОБА_7 перебувала на смузі руху вказаного автомобіля, йшла на зустріч автомобілю не свідчить про грубу необережність потерпілої, про грубе порушення нею п. 4.1. Правил дорожнього руху в редакції ПКМ України від 09.06.2011 року, відповідно до якого пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Вироком суду не встановлено наявність причинного звязку між діями потерпілою і настанням наслідків її загибелі. Її дії не визнані обставиною, яка помякшує покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України. Перебування ОСОБА_7 на смузі руху вказаного автомобіля, її хода назустріч автомобілю зобовязували водія ОСОБА_4 ще більш ретельно виконувати свої обовязки, передбачені Правилами дорожнього руху. З урахуванням віку потерпілої, якій на 14.10.2011 року було 74 роки, отриманих нею травм, в сукупності з іншими зазначеними обставинами, суд приходить до висновку, що

у діях ОСОБА_7 відсутні ознаки грубої необережності, а нею допущена проста необачність.

Внаслідок добровільного відшкодування збитку ТОВ «Ремондіс Україна» на користь ОСОБА_6 було сплачено грошові кошти загальною сумою 15 541 грн., хоча матеріальна шкода завдана ОСОБА_6 склала 12 541 грн. Інших доказів про витрати майнового характеру ОСОБА_6 суду не надала. Тому суд відмовляє ОСОБА_6 у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди і зараховує 3000 грн. (15541 -12541 = 3 000) в суму відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд зменшує розмір моральної шкоди на 11 820 грн. за підставами вказаними у цьому рішенні.

Таким чином, остаточна сума, що підлягає стягненню з відповідача на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 становить 250 000 грн. (264 820 - 3 000 - 11 820 = 250 000 грн.)

Ч.3 ст. 88 ЦПК України передбачено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 2 п.1.6 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову понад 100 розмірів мінімальної заробітної плати встановлюється у розмірі 10 відсотків ціни позову.

Тому, в дохід держави стягується сума судового збору пропорційно до задоволеної ціни позову 250 000 грн., що становить 25 000 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, а позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись 10, 11, 60, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, -

СУД

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремондіс Україна про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Україна» на користь ОСОБА_6 250 000 (двісті пятдесят тисяч) гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ремондіс Україна на користь держави судовий збір у справі в сумі 25 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

С У Д Д Я: