Рішення № 36392385, 23.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р.Справа № 922/4473/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Інститута проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача : Світлична Я.О., дов.б/н від 20.05.2013 року

відповідача : Харченко К.С., дов.б/н від 19.11.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблеми машинобудування НАН України ім. А.Н. Підгорного, м.Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривід», м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 13650,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором з виконання науково-дослідних робіт №3/10-2011/421-2011 від 03.10.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12 500 грн., яка утворилась за період з 22.12.2011 року по 22.06.2012 року, пеню в розмірі 960,96 грн., 3% річних в розмірі 189,04 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.11.2013 року о 11:30 годині.

У судовому засіданні 25 листопада 2013 року було оголошено перерву до 23 грудня 2013 року о 10:30.

До господарського суду Харківської області 17 грудня 2013 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.№ 47545), відповідно до якого просить суд долучити додаткові документи до матеріалів справи.

До господарського суду Харківської області 23 грудня 2013 року від представника відповідача надійшов відзив (вх.№ 48065 ) на позовну заяву про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Надані представниками сторін документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12 500 грн., яка утворилась за період з 22.12.2011 року по 22.06.2012 року, пеню в розмірі 960,96 грн., 3% річних в розмірі 189,04 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов не заперечує проти суми основного боргу та 3 % річних, просить суд відмовити в стягненні пені в розмірі 960,96 грн., оскільки сплинув строк позовної давності щодо стягнення неустойки.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

03 жовтня 2011 р. між Інститутом проблеми машинобудування НАН України ім. А.Н. Підгорного (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машгідропривід» (Відповідач) було укладено договір з виконання науково-дослідних робіт №3/10-2011/421-2011 від 03.10.2011 року (Договір).

Відповідно до п.1.1 предметом Договору є виконання науково-дослідних робіт: «Модернізації технологічного процесу гальванічного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривід».

Згідно ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію до нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до частини 1 ст. 893 Цивільного кодексу України виконавець зобов`язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-констукторських та технологічних робіт

У відповідності до ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

За умовами п.3.3, 3.4 Договору, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції з доданою до неї інструкцією, а замовник на протязі 10 днів від дня отримання акту здачі-приймання робіт та звітних документів, зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або вмотивовану відмову від прийняття цих робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав роботу, обумовлену договором, про що свідчить акт здачі-приймання робіт № 1 від 16.12.2011 року, який скріплений печатками юридичних осіб та підписаний уповноваженими представниками сторін. (арк.с. 13)

Згідно з п.2.2 Договору оплата проводиться в 2 етапи : авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривен) на протязі п`яти діб з моменту підписання договору. Кінцевий розрахунок проводиться на протязі п`яти днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

Виконавець, в свою чергу, повністю виконав договірні зобов'язання і за належно виконані роботи замовник розрахувався лише частково в сумі 11250,00 грн., внаслідок чого несплаченою залишається сума в розмірі 12500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 05/2013 за вих. № 52/454 від 31.05.2013 про необхідність проведення грошових розрахунків за виконані наукові роботи. У відповідь на вказану претензію відповідач направив на адресу позивача лист № 17/118 від 14.06.2013 року , відповідно до якого суму боргу в розмірі 12500,00 грн. визнав та зобов`язався сплатити її згідно наданого графіку погашення заборгованості. Проте, станом на момент розгляду справи сума боргу в розмірі 12500,00 грн. відповідачем несплачена.

Отже, надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 12500,00 грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 960,96 грн. пені та 3 % річних в розмірі 189,04 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних в сумі 189,04 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.4.1 Договору передбачено нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п. 2.2 Договору відповідач зобов`язаний сплатити решту коштів протягом 5 днів після підписання сторонами акту здавання-приймання робіт, який було підписано 16.12.2011 року. Отже нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних починається з 22.12.2011 року.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто останнім днем нарахування штрафних санкцій є 22.06.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином строк позовної давності щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 960,96 грн., сплив ще 22.06.2013 року.

Отже, суд відмовляє в стягненні штрафних санкцій оскільки, сплив строк позовної давності до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу,пені).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 258, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629,892,893,894 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід", м. Харків (61035, м.Харків, вул.Каштанова, будинок 14, код ЄДРПОУ 34953135) на користь Інститута проблеми машинобудування Національної Академії Наук України ім. А.Н. Підгорного , м.Харків (61046, м.Харків, вул.Пожарського, 2/10 , код ЄДРПОУ 03534570) суму основного боргу в розмірі 12500,00 грн., 3% річних в розмірі 189,04 грн., судовий збір в розмірі 1599,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 960,96 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 27.12.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/4473/13