Рішення № 36391422, 18.12.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.Справа № 921/1203/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720

про стягнення грошових коштів в сумі 13 564,29 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

У відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності представників сторін.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом до ТОВ "Славпродукт" про стягнення заборгованості в сумі 13 564,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки № 42 від 14.04.2011р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, сума якої з урахуванням пені та 10% річних від простроченої суми заявлена до стягнення в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.12.2013р.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Разом з тим, звернувся до суду із заявою № 276 від 11.12.2013р. про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин цьому суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча про час, дату та місце справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., ухвалою суду від 02.12.2013р., яка ним отримана 04.12.2013р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи. Жодних клопотань та заяв від відповідача на адресу суду не надходило.

Явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є передбаченим ст. 22 ГПК України правом сторони, доказів є достатньо для вирішення спору по суті, тому справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

14.04.2011р. між ТОВ "Христина" (Продавець) та ТОВ "Славпродукт" (Покупець) було укладено договір поставки № 42, згідно якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ "Христина" та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції (п.1.1 Договору). Найменування, кількість, ціна та загальна сума Товару вказуються у видаткових накладних Продавця на кожну партію Товару окремо (п.1.2 Договору).

Пунктами 2.1., 2.2, 2.3., вищевказаного правочину контрагенти визначили, що якість товару повинна відповідати ГОСТ 9142-90 "Ящики из гофрированного картона. Общие технические условия", підтверджуватись посвідченням якості виробника та висновком державної санітарно-епідемічної експертизи. Документи, що підтверджують якість товару, можуть бути пред'явлені Покупцю на його вимогу.

Моментом виконання зобов'язань по даному Договору, тобто моментом поставки Товару Продавцем Покупцю, вважається дата відвантаження Товару, шляхом передачі Товару представнику Покупця, зазначеного у накладній (п.3.7. Договору). Приймання Товару Покупцем здійснюється на підставі Видаткової накладної Продавця та доручення представника Покупця на отримання Товару або без доручення з обов'язковим підписом та печаткою Покупця на Видатковій накладній (п.3.8. Договору). Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7. У випадку виявлення невідповідності, недостачі, псування чи пошкодження продукції виклик представника Продавця обов'язковий (п.3.9. Договору).

Згідно п. 8.1. Договору поставки № 42 від 14.04.2011р., останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня поточного року, але у будь-якому випадку залишається чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов'язання, що повинні бути виконані відповідно до умов даного Договору. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну Договору, він вважається продовженим до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах, які були передбачені Договором. Така заява повинна бути пред'явлена ініціюючою стороною іншій стороні до 31 грудня поточного року.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За вказівками статтей 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 42 від 14.04.2011р. ТОВ "Христина" поставлено продукцію на загальну суму 47 483 грн. 53 коп., що підтверджено видатковою накладною № 2409/2 від 24.09.2013р., підписаною представниками сторін, підписи яких скріплені печатками (належним чином завірена копія знаходиться у матеріалах справи).

Пунктом 4.1. Договору контрагенти передбачили оплату за кожну поставлену партію продукції шляхом передоплати 30% на підставі виставлених Продавцем рахунків та решти оплати протягом 5 банківських днів з моменту поставки Продавцем такої партії товару.

Таким чином, зважаючи на дату поставки товару, термін оплати за нього збіг 30.09.2013р.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою мирного врегулювання даних відносин, позивач звернувся до відповідача із претензіями № 237 від 25.10.2013р. та № 238 від 28.10.2013р., якими просив останнього сплати заборгованість за поставлену продукцію в сумі 47 483 грн. 53 коп.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару виконав лише частково на суму 35 000 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень № 335 від 30.10.2013р. та № 307 від 28.10.2013р.

Таким чином, на момент звернення із даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 12 483 грн. 52 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Христина" про стягнення з ТОВ "Славпродукт" 12 483 грн. 52 коп. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Пунктом 5.3. Ддоговору поставки № 42 від 14.04.2011р. сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем строків поставки Товару, Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 610 грн. 87 коп., яка нарахована за період з 30.09.2013р. по 22.11.2013р. з врахуванням суми поставки та встановленого п.4.1. Договору терміну здійснення платежу.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549, 550 ЦК України, не суперечить вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем до стягнення сума пені підлягає до задоволення в повному обсязі.

Розглянувши представлений розрахунок десяти відсотків річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 469 грн. 90 коп. 10% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення..

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" вул. Об'їзна, 12/6а, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720 (ідент. код 34042038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501 (ідент. код 14049168) 12 483 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 52 коп. боргу; 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. річних за користування коштами; 610 (шістсот десять) грн. 87 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 23.12.2013р.