Рішення № 36391384, 04.12.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2013 р.Справа № 921/163/13-гГосподарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства "Еліта-Д", вул.Садова, с.Біла, Тернопільського району, 47707

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ", вул.Бродівська,8, с.Біла, Тернопільського району, 47707.

про усунення перешкод шляхом звільнення нежитлового приміщення.

за участю представників сторін:

позивача: Авдеєнко В.В.- представник, Кіянчук Г.П.- директор, Прімерова Н. Г., довіреність від 23.11.12 р.,

відповідача: Кочеркевич Т.Б. - директор.

Суть справи:

Приватне підприємство "Еліта-Д" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нежитловим приміщенням по вул. Бродівська,8 в у с.Біла Тернопільського району, яке належить позивачу на праві власності, шляхом звільнення вказаного майна господарським товариством.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на безпідставність зайняття та користування відповідачем спірним приміщенням, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, у зв'язку із непогодженням ними розміру орендної плати, вказує на порушення відповідачем правил пожежної безпеки, зважаючи на що орендоване майно підлягає примусовому звільненню.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність, при цьому зазначив, що користується нежитловим приміщенням на підставі договору оренди, укладеного між сторонами, зважаючи на що в задоволенні позову ПП "Еліта-Д" просить відмовити.

23.10.2013 року адресу господарського суду надійшла заява про відмову позивача від позову, яка підписана головою зборів позивача - ПП "Еліта-Д" Бобришовою К.А.

Відповідно до ч.4 ст.22, 78 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Вказана правомочність викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка підписується позивачем та приєднується до справи.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

При цьому, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Аналогічні за змістом положення містяться і в постанові Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", зокрема, п.3.12 встановлено, що господарський суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі ч.6 ст.22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд вважає, що подана позивачем (в особі голови загальних зборів - Бобришової К.А.) зава про відмову від позовних вимог може порушувати права та охоронювані законом інтереси іншого органу управління позивача (директора), який у судовому засіданні щодо задоволення цієї заяви заперечив. Більше того, викладені у заяві обставини не стосуються підстав, якими позовні вимоги були обгрунтовані.

Зважаючи на викладене, приписи ст.22 ГПК України та положення постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011року, суд не приймає відмову позивача від позову та, як наслідок, спір вирішує по суті.

Заява про укладення мирової угоди представником позивача Прімеровою Н. Г. у судовому засіданні відкликана , а відтак по суті судом не вирішується.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва, з підстав зазначених у відповідній ухвалі та протоколі судового засідання.

Учасникам судового процесу, належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

03 січня 2012 року між ПП "Еліта-Д" (Орендодавець) та ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (Орендар) було укладено договір оренди складу № б/н (надалі-Договір), згідно із п.1.1 якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлові приміщення, а саме площадку під склад (площа - 280,00кв.м.), які знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Біла, вул.Бродівська,8В.

Пунктом 3.2. даного правочину визначено, що розмір орендної плати становить суму, згідно додатків до договору складеного кожного місяця. За орендну площадку Орендар зобов'язаний здійснювати плату на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

При цьому, несплата рахунків протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу є підставою для розірвання вказаної угоди.

На виконання даних домовленостей, контрагентами щомісячно укладались додатки до договору оренди, у яких визначався розмір орендних платежів за відповідний звітний період.

Термін дії договору оренди встановлено з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (п.5.1.), однак розмір орендних платежів учасниками спору було визначено лише за січень-серпень 2012 року.

У вересні-жовтні 2012 року розмір орендної плати сторонами погоджено не було, з огляду на що ПП "Еліта-Д" 26.10.2012 р. на адресу ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" направлено лист із вимогою звільнити орендоване приміщення та передати його по акту орендодавцю.

Зважаючи на те, що відповідачем вказана вимога виконана не була, позивач звернувся із негаторним позовом до господарського суду.

При цьому у позовній заяві приватне підприємства вказало на те , що ще одним доказом неналежного виконання відповідачем умов договору оренди складу, є те, що ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" не забезпечив дотримання правил пожежної безпеки та охорони праці у вказаному майні, що підтверджується листами Управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області від 26.12.12 року та Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

За наслідками вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій вирішено усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження ПП "Еліта-Д" спірним нерухомим майном.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2013 року дані судові акти було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суту Тернопільської області в іншому складі суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, пояснення, доводи та міркування представників позивача, заперечення відповідача, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити з наступних підстав.

Предметом даного позову є усунення перешкод, шляхом звільнення нежитлового приміщення на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України, приписи якої регламентують захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

За даною правовою нормою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У постанові від 19.09.2013 року, суд касаційної інстанції вказав на необхідність, з'ясувати при новому розгляді підстави заявленого позову та визначити чи правильно позивачем, враховуючи те, що він не є володіючим майном власником та між сторонами існують договірні відносини, обрано спосіб захисту цивільного права, шляхом пред'явлення негаторного позову.

За імперативною нормою, наведеною у статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведене та аналізуючи матеріали справи суд констатує, що приватним підприємством у позовній заяві наведено декілька обставин , які, на його думку, слугують підставою для усунення перешкод у користуванні його майном, а саме: непогодження контрагентами розміру орендної плати з вересня 2012 року; недотримання орендарем правил пожежної безпеки та охорони праці у вказаному майні.

Однак, жодна із наведених підстав законодавцем не віднесена до числа тих, які дають право власнику майна вимагати усунення перешкод, за правилами статті 391 ЦК України.

Адже, з точки зору цивільного законодавства, негаторний позов - це позадоговірна вимога власника , що володіє річчю до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13).

Однак, ні на час звернення приватного підприємства до суду із відповідним позовом, ні на час вирішення даного спору, ПП "Еліта-Д" володіючим власником спірного нерухомого майна не являлось . Даний факт засвідчується умовами договорів оренди від 03.01.2012 р., від 01.10.2013 року №01/10/13 , встановлений Вищим господарським судом України ( а.с.25 том 2), та не заперечується самим позивачем, який у позовній заяві та поясненнях в судовому засіданні вказує на фактичному знаходженні спірного майна у ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ".

Більше того, умовами договору оренди від 01.10.2013 р. та відомостями акту приймання-передачі від цього ж числа, спростовуються твердження приватного підприємства щодо протиправного володіння даним майном відповідачем.

Посилання на відсутність повноважень для підписання вказаних документів від імені ПП "Еліта-Д" у голови зборів Бобришової К.А., не відповідають положенням статуту ПП "Еліта-Д", який знаходиться у матеріалах справи (а.с. 76-84 т.1). Пунктом 10.7.1 даного локального акта, голові зборів надано право без доручення виконувати дії від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з іншими особами і органами державної влади. Ті ж самі повноваження надані директору підприємства згідно п. 10.7.2 статуту. Відповідно до протоколу № 3 від 04.09.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 89 т.1) головою зборів обрано Бобришову К.А.Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 13.08.2013 р.(копія у справі) Бобришева К.А. віднесена до числа осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені ПП "Еліта-Д" без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Договір оренди від 01.10.2013 р. його контрагентами не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнаний, на час вирішення спору договірні зобов'язання за ним не припинились, а відтак останній приймається як належний доказ, що засвідчує перебування майна на час вирішення спору у відповідача на законних підставах.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; законодавство, на підставі якого подається позов. При цьому, процесуальне законодавство, виключно на позивача покладає обов'язок визначити предмет позову та обставини, якими він обґрунтовує заявлені вимоги. У суду відсутні повноваження змінювати предмет чи підстави позову з власної ініціативи.

З наведеного та зважаючи на те, що як при зверненні із відповідним позовом, так і на час розгляду даного спору судом, ПП " Еліта-Д" не було і не є володіючим спірним майном власником, враховуючи існування між сторонами договірних відносин, заснованих на оренді, суд констатує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту цивільного права, шляхом пред'явлення негаторного позову,

Адже, згідно до цивільного законодавства, за наявності визначених законом підстав, позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння є віндикаційним та регламентується ст. 387 ЦК України. Наслідки неналежного виконання контрагентами умов правочинів, визначені приписами ЦК України, що регламентують відповідний вид договірних зобов"язань.

Позивачем при зверненні до суду наведене залишено поза увагою, з огляду на що у задоволенні його позову слід відмовити повністю.

Згідно до ст.ст.44-49 ГПК України, з огляду на результати вирішення спору, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,12.32-34.44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

підписано 24.12.2013р.