Постанова № 36389397, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 910/11407/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс", с. Нова Долина, Овідіопольський район, Одеська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 рокуу справі № 910/11407/13 господарського суду міста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал", м. Київдо1) товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс", с. Нова Долина, Овідіопольський район, Одеська обл. 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Палтеск", м. Київпростягнення 5049583,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пелеха Р.М. (дов. №16-12/13 від 16.12.2013 року);

від відповідача-1: Петренко П.І., ( дов. №10/10/2013-1 від 10.10.2013 року);

від відповідача-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року по справі №910/11407/13 (суддя: Шаптала Є.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" суму основного боргу в розмірі 4 543 363 грн.. 44 коп., штраф у розмірі 222 168 грн.17 коп.; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Палтеск" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року по справі №910/11407/13 (судді: Зубець Л.П., Новіков М.М., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 у справі № 910/11407/13 залишено без змін.

Прийняті судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовані тим, що відповідач-1 в порушення умов договору оплату суми заборгованості за договором поставки №110901 від 01.09.2011 року в повному обсязі не здійснив, тому з відповідача підлягає стягненню сума основної заборгованості та на підставі п.8.5. договору сума штрафу; судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у зв'язку з необґрунтованістю; судами також задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача-2 частини штрафу ТОВ "Веста Сервіс" в розмірі ліміту відповідальності 5 000,00 грн.на підставі п.3.1. договору поруки №1721/01 від 01.09.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року по справі №910/11407/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті судові акти без змін.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду касаційної скарги, які судом залишені без задоволення, оскільки ухвалами Вищого господарського суду України від 02.12.2013 року та від 17.12.2013 року, явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Представник відповідача-1, у судовому засіданні, підтримав доводи касаційної скарги, просив суд скасувати прийняті у справі судові акти.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 110901, предметом якого є зобов'язання постачальника передати, а зобов'язанням покупця прийняти і оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами і термінами постачання згідно з умовами Договору та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору. (п.1.1. договору).

Порядок і терміни оплати за поставлений за договором товар обумовлюються по кожній партії товару окремо і відображаються у відповідних додатках. (п.7.1. договору).

У разі погодження сторонами в додатку умови про передоплату товару постачальник здійснює поставку товару тільки після отримання суми передоплати в повному обсязі, передбаченому додатком. Покупець здійснює передоплату за товар тільки після отримання рахунку постачальника. (п.7.2. договору).

Відповідно до пункту 7.7 Договору у разі наявності заборгованості по оплаті поставленої в рамках дії товару з боку постачальник зараховує грошові кошти одержані в рамках дії Договору незалежно від призначення платежу в першу чергу на погашення наявної заборгованості за договором, а залишок зараховується в рахунок оплати узгодженої між сторонами партії товару.

У разі несплати відповідної суми покупцем, встановленої в Договорів та відповідному додатку до договору, постачальник може стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несвоєчасно сплаченого товару. (п.8.3 договору).

У разі неповної суми, зазначеної в рахунку, штраф стягується в розмірі 5% від суми, недоплаченої за рахунком; при цьому сума, перерахована покупцем, повертається за вирахуванням суми штрафу. (п.8.5. договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 01 вересня 2012 року, в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.12.4. договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.09.2012 року у відповідача існувала заборгованість за поставлені нафтопродукти в розмірі 6 345 474,93 грн. У період з 03.09.2012 року по 27.12.2012 року позивачем додатково поставлено нафтопродукти на загальну суму 53 413 082,60 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідачем, згідно даних банківських виписок, проведено оплату в розмірі 55 215 194,09 грн. Оплата відповідачем була проведена в якості погашення існуючої заборгованості і оплата за поставлену продукцію. Таким чином, заборгованість відповідача склала 4 543 363,44 грн.

Судами зазначено, що існування у відповідача заборгованості перед позивачем, підтверджується листами ТОВ "Веста Сервіс" за вих. № 592 від 24.04.2013 року, вих. № 449 від 03.04.2013 року, вих. № 618 від 07.05.2013 року, за вих. № 749 від 07.06.2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставлених позивачем нафтопродуктів за ТОВ "Веста Сервіс" утворилась заборгованість в розмірі 4 543 363,44 грн., тому суди задовольнили позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 суми основного боргу в розмірі 4 543 363,44 грн.

Оскільки відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати за поставлені нафтопродукти відповідно до договору поставки, провів не повну оплату існуючої заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу 5% в розмірі 227 168,17 грн. є обґрунтованими, а тому підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій відмовлено, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 284 051,95 грн., так як розрахунок пені є необґрунтованим, оскільки при розрахунку пені позивачем не вказано строку прострочення ТОВ "Веста Сервіс" по кожній накладній, розмір подвійної облікової ставки, яка діяла на час прострочення, не враховано положення ч. 6 ст.ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Палтеск" було укладено Договір поруки № 1721/01, відповідно до предмету якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором, в обсязі і на умовах визначених договором, за виконання зобов'язань ТОВ "Веста Сервіс" (Боржник), що виникли з договору поставки нафтопродуктів № 110901 від 01.09.2011 року (Основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п. 1.1 Договору).

Поручитель несе перед кредитором відповідальність в розмірі 5 000,00 грн.. Заборгованість боржника перед кредитором, що перевищує ліміт відповідальності поручителя в розмірі 5 000,00 грн., відшкодовується боржником самостійно. (п.п.3.1,3.2 договору).

Оскільки ТОВ "Веста Сервіс" неналежним чином виконало зобов'язання, що виникло з договору поставки нафтопродуктів №110901 від 01.09.2011 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4 543 363,44 грн. суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00 грн. з відповідача-2 підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс",с. Нова Долина, Овідіопольський район, Одеська обл.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс", с. Нова Долина, Овідіопольський район, Одеська обл. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі №910/11407/13 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко