Постанова № 36389426, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 5015/4879/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 рокута на рішеннягосподарського суду Львівської області від 18.07.2013 рокуу справі№5015/4879/12 господарського суду Львівської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Крупа, Волинська обл.допублічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Львівза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічного акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київпроусунення перешкод в користуванні майном та стягнення неустойки в сумі 547 202, 22 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (дов.б/н від 18.07.2012 року);

ОСОБА_6 (дов.б/н від 10.09.2011 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року по справі № 5015/4879/12 (судді: Чорній Л.З., Гутьєва В.В., Цікало А.І.) позов задоволено повністю; зобов'язано Публічне акціонерне товариство „Фольксбанк" усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 кв.м., шляхом передачі цього приміщення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 за актом приймання - передачі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 547 202,22 грн. неустойки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року по справі №5015/4879/12 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року по справі №5015/4879/12 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем в порушення умов договору не повернуто позивачу орендованого приміщення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року по справі №5015/4879/12, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача до суду надійшла телеграма про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Дане клопотання судом залишено без задоволення, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року, явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Від публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до суду надійшло клопотання, в якому відповідач зазначає, що 16.12.2013 року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ПАТ "Фольксбанк" та до Єдиного державного реєстру внесено відомості про зміну найменування юридичної особи з ПАТ "Фольксбанк" на ПАТ "ВіЕс Банк" в підтвердження зазначених обставин додає витяг з нової редакції Статуту ПАТ "ВіЕс Банк" та копію витягу з Єдиного державного реєстру від 16.12.2013 року.

Колегія суддів, в порядку статті 25 ГПК України, вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво та замінити публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" її правонаступником публічним акціонерним товариством ""ВіЕс Банк".

Представники позивача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників позивача, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2008 року між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ВАТ „Електрон Банк" (правонаступником з 02.09.2008 року якого є ПАТ „Фольксбанк") (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85, 3 м. кв. (далі - договір оренди).

У разі закінчення строку дії договору, або при його розірванні орендар зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів повернути орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі. Днем повернення приміщення орендарем орендодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. (п.7.1.7. договору).

Договір оренди не визнавався недійсним у встановленому законом порядку.

Згідно акту приймання-передачі від 04.07.2008 року нежитлові приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 85,3 м.кв. були передані орендарю - відповідачу по справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/1522/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року, за позовом ФОП ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" про стягнення заборгованості з орендної плати за період травень-липень 2009 року включно на суму 80 313,15 грн. встановлено, що договір оренди від 04.07.2008 року є припиненим з 12.04.09.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку предметом спору є зокрема, вимога про усунення перешкоди в користуванні орендованого приміщення шляхом повернення об'єкту оренди позивачу за актом - приймання передачі, тобто виконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, який випливає з укладеного договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення позивачу орендованого відповідачем приміщення згідно порядку, встановленого договором оренди. Відповідачем після припинення договору оренди нежитлових приміщень-офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м.кв. вказане приміщення не було передане орендодавцю, а передано третім особам.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що договір оренди не передбачав можливості передачі предмету оренди третім особам у випадку припинення такого договору. Відтак, передання орендованого майна відповідачем третім особам, а не безпосередньо орендодавцю - позивачу по справі є неправомірним. Факт того, що відповідач не користується нежитловими приміщеннями - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м.кв. не позбавляло та не позбавляє його від виконання договірного обов'язку повернути орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі, що визначений п. 7.1.7 договору оренди, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з повернення об'єкта оренди позивачу суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно в сумі 547 202,22 грн.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним та прийшли висновку, що вимога про стягнення з відповідача неустойки заявлена в межах загального строку позовної давності та підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 25, 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво, замінити публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" на публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк".

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Львів (правонаступником якого є - публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк") залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі №5015/4879/12 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко