Постанова № 36389389, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 5009/5010/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Білошкап О.В.,суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус Центр"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 рокуу справі № 5009/5010/12 господарського суду Запорізької областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Лексус Центр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сенеж Донецьк" пробанкрутство,

за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2012 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус Центр" (далі - ТОВ "Лексус Центр") порушено провадження у справі № 5009/5010/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенеж Донецьк" (далі - ТОВ "Сенеж Донецьк") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 року у справі № 5009/5010/12 (суддя - Юлдашев О.О.) ТОВ "Сенеж Донецьк" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ініціюючого кредитора ТОВ "Лексус Центр".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 5009/5010/12 (головуючий суддя - Богатир К.В., суддя - Агапов О.Л., суддя - Татенко В.М.) апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 року у справі № 5009/5010/12 задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 року у справі №5009/5010/12 скасовано. Провадження у справі № 5009/5010/12 про банкрутство ТОВ "Сенеж Донецьк" припинено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лексус Центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 5009/5010/12, а постанову господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 року у справі № 5009/5010/12 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор 28.12.2012 року звернувся до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 18 143 грн., що виникла за простим векселем серії АА №1737496, складеним 03.07.2012 року ТОВ "Сенеж Донецьк", виданий протест про неоплату векселя від 21.08.2012 року № 855 та вчинений виконавчий напис нотаріуса від 21.08.2012 року №856. Цей виконавчий напис був пред'явлений до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ та постановою від 05.09.2012 рок відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, передбачено, що простий вексель містить:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Згідно з п. п. 2 - 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні" за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису двох осіб - директора та головного бухгалтера, або уповноваженої особи, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили. Тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний у матеріалах справи вексель підписано однією особою - директором ТОВ "Сенеж Донецьк" ОСОБА_5 При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що підпис головного бухгалтера (бухгалтера) на векселі відсутній.

Будь-які додаткові докази з питання наявності або відсутності в штатному розпису боржника посади головного бухгалтера (бухгалтера) до суду апеляційної інстанції не були надані, апеляційна скарга розглядалась за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Виходячи з вказаних норм законодавства та встановлених обставин справи, зокрема того, що простий вексель серії АА №1737496 від 03.07.2012 року виданий з дефектом форми, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що ініціюючим кредитором не доведена безспірність його вимог до боржника.

Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі у справі № 5009/5010/12, вірно вказав на те, що з моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону про банкрутство є помилковими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус Центр" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 5009/5010/12 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді: Коваленко В.М. Погребняк В.Я.