Постанова № 36389370, 26.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 920/445/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Коваль С.В. - дов. від 05.07.13, відповідача: Литвин О.В. - дов. від 26.12.12, Кісіль А.В. - дов. від 15.07.13 (був присутній у судовому засіданні 19.12.13), третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно, касаційні скаргиОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та Охтирського управління Державної казначейської служби України у Сумській областіна постановуХарківського апеляційного господарського судувід07.10.13у справі№920/445/13за позовомОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областідо Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1.Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області 2.Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській областіпростягнення 17 651 125,68 грн.

У судовому засідання 19.12.13 оголошувалася перерва до 26.12.13.

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України" 17 651 125,68 грн., з яких: 2 561 265 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995 року і 9 090 085,58 грн. пені, нарахованої на вказану суму боргу; 463113 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року і 4 817 666,69 грн. пені,; 7 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1997 року і 633 588,41 грн. пені; 85400 грн. боргу за фінансовою допомогою згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.97 №1003. Позивач посилався неповернення відповідачем у визначений строк спірних сум бюджетної позички та фінансової допомоги, котрі були надані йому упродовж 1995-1997 років.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.08.13 (судді: Зражевський Ю.О., Зайцева І.В., Котельницька В.Л.) в позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту надання відповідачу та отримання ним спірних бюджетних позичок і фінансової допомоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 (судді: Білоусова Я.О., Хачатрян В.С., Шевель О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області, яка просить рішення і постанову у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник вважає, що судами порушені положення Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №119/109/193 від 12.07.95, Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового і насіння за державним замовленням 1996 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №72/113 від 11.04.96, Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового і насіння за державним замовленням 1997 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70/54/18 від 04.03.97, Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1998/98 року" №1003 від 11.09.97. Він вказує на те, що зазначеними нормативними актами передбачений механізм повернення бюджетних позичок, за яким товаровиробники поставляють заготівельним підприємствам зерно і, в подальшому, вже заготівельні підприємства повертають бюджетні позички. Податкова інспекція вважає доведеним факт надання відповідачеві спірних сум бюджетних позичок та фінансової допомоги та при цьому, посилається на акти передачі-приймання заборгованості відповідачем, договори про надання бюджетних позичок, реєстри передачі бюджетних позичок, акти про перевірку цільового використання зерна та своєчасного повернення позички, звіти (довідки), листи.

Водночас, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, до Вищого господарського суду звернулося і Охтирське управління Державної казначейської служби України у Сумській області. Скаржник просить скасувати постанову у справі та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами приписів Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №119/109/193 від 12.07.95, Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового і насіння за державним замовленням 1996 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №72/113 від 11.04.96, Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового і насіння за державним замовленням 1997 року", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70/54/18 від 04.03.97, Постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1998/98 року" №1003 від 11.09.97. Скаржник вважає доведеним факт отримання відповідачем бюджетної позички за державними контрактами 1995 року, 1996 року, 1997 року і фінансової допомоги та неповернення їх у повному обсязі останнім. На думку, казначейської служби, підписуючи акти передачі-приймання заборгованості, відповідач погодився та визнав борг за бюджетними позичками і фінансовою допомогою.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційні скарги, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційні скарги - без задоволення.

Від третіх осіб надійшло клопотання про розгляд касаційних скарг за відсутності їх представників.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про стягнення з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України" 17 651 125,68 грн., з яких: 2 561 265 грн. боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1995 року і 9 090 085,58 грн. пені; боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1996 року у розмірі 463113 грн. і 4 817 666,69 грн. пені; боргу за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням (контрактом) 1997 року у розмірі 7 грн. і 633 588,41 грн. пені; а також 85400 грн. боргу за фінансовою допомогою. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій виходили з відсутності належних і допустимих доказів перерахування та отримання бюджетних позичок і фінансової допомоги відповідачем та того, що акти прийому-передачі заборгованості за бюджетними позичками свідчать про перерахування таких коштів товаровиробникам. Проте, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними через не з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення з 1995 року проводилась за рахунок наданих державою бюджетних позичок, що унормовано постановами Кабінету Міністрів України від 31.05.95 №370 "Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році", від 12.03.96 №323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та 04.02.97 №124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році". З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.95 №119/109/193; Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.96 №72/113; Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.97 №70/584/18, а також прийнята Постанова Кабінету Міністрів від 11.09.97 №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року". Відповідно до названих Порядків безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгоспвиробником. Надання бюджетної позички рай(міськ)фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості за кредитами, тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, у тому числі зерна і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.11 №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості. Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою. Зазначений порядок також встановлює і механізм нарахування пені на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими у 1993 - 1998 роках. Пунктом 15 названого Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником упродовж 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/ фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою формою. Відмовляючи у стягненні з відповідача спірних сум заборгованості з бюджетних позичок, фінансової допомоги і пені, господарські суди виходили з недоведеності позивачем факту перерахування саме ідповідачу і отримання ним спірних сум бюджетної позички і фінансової допомоги. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, упродовж розгляду спору, позивач наголошував на тому, що договори про надання бюджетних позичок 1995, 1996, 1997 років укладалися із заготівельним підприємством-відповідачем; що відповідальність з повернення одержаних бюджетних позичок за цими договорами покладалася саме на заготівельне підприємство. В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що спірні суми бюджетних позичок і фінансової допомоги за спірними договорами він не отримував та не повинен їх повертати; що повернення бюджетних позичок за трьохсторонніми угодами мають здійснювати сільгосппідприємства. Втім, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. Крім того, поза увагою господарських судів залишилося і те, що в матеріалах справи міститься податкова вимога №118 від 30.06.11 (а.с. 33 І т.с.). Судами не було з'ясовано чи оформлялася заявлена до стягнення спірна сума цією податковою вимогою; чи є зазначена податкова вимога дійсною та чи відбувалося за нею стягнення. Від цих обставин залежить підвідомчість даної справи. При цьому враховується, що у розумінні приписів пункту 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України податковою вимогою - є письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Пунктом 9 статті 17 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Згідно з пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. При цьому, згідно з приписами пункту 31 статті 2 Бюджетного кодексу України до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі. Таким чином, судові для правильного вирішення даного спору необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 у справі №920/445/13 та рішення Господарського суду Сумської області від 06.08.13 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Охтирського управління Державної казначейської служби України у Сумській області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець