Постанова № 36389328, 26.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 904/2609/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Бережка С.І.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Петриківкатеплоенерго" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 198 429,56 грн. основного боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором поставки природного газу №074102-11БО від 1 жовтня 2011 року, з яких 9 720,54 грн. становить сума пені, 3778,47 грн. інфляційних та 7384,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року (суддя Петрова В.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3720,56 грн. пені, 3% річних в сумі 7384,37 грн., 3778,47 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 198429,56 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. В решті частині в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в стягненні пені в сумі 4860,27 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 4860,27 грн. пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (постачальник) та відповідачем був укладений договір №074102-11БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що на виконання умов укладеного договору позивачем протягом жовтня 2011 року-березня 2012 року був переданий відповідачеві природний газ на загальну суму 2345629,83 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с.29-34).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому позивачем природного газу виконав частково, сплативши 2147200,25 грн., внаслідок чого у відповідача перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" утворилась заборгованість в сумі 198429,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

16 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір №56/12 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника - відповідача за укладеним договором поставки природного газу від 01.10.2011 року суми 198429,56 грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив заборгованість в сумі 198429,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №142 від 05.04.2013 року (а.с.83).

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 198429,56 грн. заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3778,47 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 7384,37 грн.

При цьому, 22 квітня 2013 року відповідачем була подана до суду заява про застосування строку позовної давності в частині нарахування пені за період з 11.03.2012 року по 26.03.2012 року в розмірі 2 279, 43 грн.

Згідно ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи той факт, що позивач звернувся з даним позовом до суду в березні 2013 року, тобто після спливу позовної давності, місцевий господарський суд обгрунтовано, застосувавши позовну давність, відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2279,43 грн.

Тому, загальний розмір пені становить суму 7 441, 11 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,3 відсотка несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше як 100% облікової ставки НБУ.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд вважає, що оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи ступінь виконання боржником своїх зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені до 50%, що становить суму 3720,56 грн., яка була стягнута оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, відмовивши в решті частині стягнення пені.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій