Постанова № 36389175, 26.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 910/12574/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013

у справі № 910/12574/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ

ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА"

про стягнення 469 061, 87 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА" про стягнення (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог) 532 428,85грн. (з них: 476 524,75грн. основного боргу, 25 237,12грн. неустойки, 323,31грн. інфляційних втрат, 5343,67грн. 3% річних, 25 000,00грн. штрафу) заборгованості за договором фінансового лізингу №785-LD від 29.08.2008.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №785-LD від 29.08.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі №910/12574/13 (суддя Цюкало Ю.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.) позовні вимоги задоволено повістю, з посиланням на їх обґрунтованість.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА", посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 29.08.2008р. сторонами укладено договір фінансового лізингу № 785-LD, за умовами якого ТОВ "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (ТОВ "ОСНОВА") на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

ТОВ "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2008.

Відповідно до п. 7.7 договору лізингоодержувач зобов'язався сплачувати на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані у Додатку №2 до договору на рахунок, зазначений у розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена у повідомленні про лізинговий платіж.

Як передбачено п. 7.6 договору, якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення про лізингові платежі, лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно Додаткової угоди №2 від 20.09.2012 до договору лізингоодержувач визнав суму боргу перед лізингодавцем по договору у сумі 5 172 207,63грн., в тому числі, заборгованість з пені 483 407,84грн., яка виникла у період з 01.03.2011 по дату підписання цієї Додаткової угоди.

У п. 2 Додаткової угоди №2 до договору сторони домовились, що погашення боргу, який вказано у п. 1 цієї Додаткової угоди (5 172 207,63грн.), відбуватиметься відповідно до Графіку, який викладений у Додатку №1 до цієї Додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 3 Додаткової угоди №2 сторони домовились викласти Додаток №2 "Графік Лізингових платежів" до договору в редакції Додатка №2 до додаткової угоди.

Неналежне виконання відповідачем умов Додаткової угоди №2 до договору фінансового лізингу №785-LD від 29.08.2008 щодо погашення боргу та сплати лізингових платежів за період з 31.03.2013 по 31.08.2013 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами спірний договір, за своєю правовою природою, є договором фінансового лізингу.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно Графіку погашення боргу, який є додатком до Додаткової угоди №2 до договору, станом на 30.06.2013 сума боргу, яка не сплачена відповідачем, складає 39 428,56грн. Крім того, відповідно до Графіку лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди №2 від 20.09.2012) станом на 31.08.2013 сума несплачених лізингових платежів склала 437 276,19грн.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно п. 5 Додаткової угоди №2 до договору, у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку №1 до цієї Додаткової угоди та Додатку №2 до договору більше ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у сумі 5000 грн. за кожен випадок порушення.

Передбачене законом (ст. 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

При цьому, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини у його діях.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2, 7.6, 7.7 договору на день виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати лізингового платежу його сума, що виражена в іноземній валюті, перераховується у гривню і з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є саме гривневим і в подальшому не змінюється.

Відповідно, у випадку прострочення сплати вказаної суми виникає заборгованість виключно у гривні, і на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу із нарахованими на неї 3% річних та інфляційними втратами.

Враховуючи встановлений судами факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, порушення зобов'язання щодо сплати боргу, який виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем попередніх лізингових платежів, а також враховуючи встановлену судами суму заборгованості відповідача перед позивачем - 476 524,75 грн., яка відповідачем не спростована, доказів її оплати не надано, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань, а також передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних, втрат від інфляції та встановленої п.8.2 договору неустойки, штрафу згідно п. 5 Додаткової угоди №2 до договору.

Наведені відповідачем доводи та заперечення проти позову були обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення та постанова судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суму, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Сума судового збору за подання до суду касаційної скарги у справі №910/12574/13, яка належала до сплати, складає 5324,29грн. (532 428,85грн. х 2% х 50% = 5324,29грн). Проте, касатором при зверненні до суду із касаційною скаргою сплачено 7457,10грн. Відповідно, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 2132,81грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА" з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 910/12574/13 залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА" (м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) з Державного бюджету України 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 81коп. зайво сплаченої суми судового збору згідно платіжного доручення №22133 від 21.11.2013, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/12574/13.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій