Постанова № 36389165, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 914/2159/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів"на постанову від 22.10.2013Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/2159/13 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"простягнення заборгованостіВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаОрєхов Р.В. (дов. від 01.06.2013 № б/н); Дорофеєв Д.М. (дов. від 01.06.2013 № б/н);ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів" (надалі - ПАТ "АКБ "Львів") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (надалі - ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1033909,91 грн., з якої 620527,06 грн. - заборгованість по кредиту, 342398,20 грн. - заборгованість по процентах, 70984,65 грн. - пеня за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 (з урахуванням уточнених позовних вимог від 10.07.2013 за вих. № 417/0-12).

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 у справі № 914/2159/13 (суддя Ділай У.І.), уточнені позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" на користь ПАТ АКБ "Львів" 620527,06 грн. заборгованості по кредиту, 342398,20 грн. заборгованості по процентах, 70984,65 грн. пені за період з 01.01.2013 по 30.06.2013, а всього - 1033909,91 грн. та 20 678,20 судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 (колегія суддів: Хабіб М.І. - головуючий, судді - Данко Л.С., Зварич О.В.), апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" задоволено; рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 у справі № 914/2159/13 в частині стягнення пені у сумі 70984,65 грн. та 20678,20 грн. судового збору скасовано; в цій частині прийнято нове рішення; у стягненні 70984,65 грн. пені відмовлено; стягнуто з ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" на користь ПАТ АКБ "Львів" 19258,50 судового збору; в решті рішення залишено без змін; стягнуто з ПАТ АКБ "Львів" на користь ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" 860,20 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ АКБ "Львів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушенно норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 260, 261, 604 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16.01.2008 між Закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів") (Банк) та ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 3, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 1111000,00 грн. для придбання баштового крану зі сплатою річних за користування кредитом у розмірі 17,5 %, з терміном погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 15.01.2010; при цьому Позичальник зобов'язався своєчасно, в терміни, визначені Кредитним договором, повернути Банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним (п. п. 1.1., 1.2., 1.5., 1.8., 3.2.6. Договору).

Згідно з пунктом 4.3. Кредитного договору, за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини, Банк має право нарахувати, а Позичальник в такому випадку, зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує Банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим після прострочки.

В Додатку № 1 від 16.01.2008 до Кредитного договору № 3 від 16.01.2008 сторонами погоджено Графік погашення кредиту, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється щомісячно з 28.02.2008 по 15.01.2010 у визначених цим графіком сумах. Додатоком № 2 від 07.07.2008 до Кредитного договору № 3 від 16.01.2008 сторонами погоджено, що плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 20 % річних.

07.10.2008 сторони уклали Додаток № 3 до Кредитного договору № 3 від 16.01.2008, відповідно до пункту 1 якого, Додаток № 1 від 16.01.2008 (графік погашення кредиту) до Кредитного договору № 3 від 16.01.2008 втратив чинність за згодою сторін.

Додатком № 4 до Кредитного договору № 3 від 16.01.2008, укладеним 15.01.2010, сторони погодили, що термін погашення кредиту встановлено не пізніше 16.01.2011.

Банком зобов'язання щодо надання кредиту у розмірі 1111000,00 грн. виконані у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № ТR.74666.1 від 16.01.2008. Проте, Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування останнім у строки встановлені Кредитним договором не виконав, а тому 02.07.2012 між Банком та Позичальником (відповідачем) укладений Договір про порядок виконання кредитних зобов'язань, за умовами якого сторонами підтверджено, що заборгованість Позичальника за Кредитним договором № 3 від 16.01.2008 станом 02.07.2012 становить 960 902,17 грн., з яких: 620527,06 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 340375,11 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; Позичальник зобов'язався сплатити дану кредитну заборгованість у термін до 31.12.2012 з нархуванням процентів річних на основну суму кредиту у розмірі 1%.

В пункті 4 зазначеного Договору сторони підтвердили, що цей Договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за Кредитним договором № 03 від 16.01.2008. Договори укладені в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 03 від 16.01.2008, зберігають свою чинність.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не виконано умови Договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012, заборгованість по сумі кредиту і відсоткам у строк до 31.12.2012 не сплачена, і станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по кредиту у розмірі 620527,06 грн. та заборгованість по процентах у розмірі 342398,20 грн.; крім цього, Банком (позивачем) відповідно до п. 4.3. Кредитного договору № 3 від 16.01.2008 за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів річних нарахована пеня за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 у розмірі 70984,65 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ст. ст. 174, 193, 345, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 612, 546, 549, 1054, 1048 Цивільного кодексу України, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог задовольнивши їх у повному обсязі.

Водночас, місцевим господарським судом відхилено заяву про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, оскільки з урахуванням умов Договору про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012, яким сторони змінили строки виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків (до 31.12.2012), позивачем не пропущений строк позовної давності (прострочення виконання зобов'язання розпочинається з наступного дня після 31.12.2012), а отже пеню Банком нараховано в межах строків позовної дановсті та з дотриманняи приписів частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу, погодився з висновками місцевого господарського суду в частині стягнення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, оскільки відповідач у встановлені договором строки не повернув кредит та відсотки, що відповідно до ст. ст. 174, 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 1054, 1048, 1049, 525 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені апеляційним господарським судом скасоване рішення місцевого господарського суду виходячи з того, що Договором про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 не встановлено відповідальності боржника за порушення зобов'язання у виді пені; при цьому, за умовами Кредитного договору № 3 від 16.01.2008, відповідач зобов'язаний був сплатити кредит та відсотки у строк до 16.01.2011, а отже прострочення боржника та можливість нарахування штрафних санкцій (пені) відповідно до пункту 4.3. Кредитного договору у Банка виникла з наступного дня, тобто з 17.01.2011, у зв'язку з чим нарахування пені за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 суперечить приписам частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, тобто здійснено позивачем поза межами строку позовної давності, який розпочався 17.01.2011 та сплинув 18.01.2012, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності до пені є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення кредитної заборговності у розмірі 620527,06 грн. та заборгованості по процентанх у розмірі 340375,11 грн. відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені виходячи з такого.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

В частині 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються положеннями ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 229-234 Господарського суду України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, в частині 6 ст. 232 Господарського суду України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами обох інстанцій встановлено, що Договір про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 укладений на виконання зобов'язань за Кредитним договором № 83 від 13.06.2008, і його умовами фактично змінено строк повернення кредиту та процентів (до 31.12.2012) зі зменшенням процентної ставки за користування неповернутою частиною кредиту; при цьому сторонами у Договорі від 02.07.2012 обумовлено, що даний Договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення кредитної заборгованості, і всі договори укладені раніше зберігають свою чинність.

З огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що прострочення Позичальника (відповідача) щодо повернення кредиту та процентів починається з наступного дня після відповідної календарної дати, і в даному випадку після 31.12.2013, у зв'язку з чим пеня нарахована Банком за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 на підставі пункту 4.3. Кредитного договору № 3 від 16.01.2008, відповідає приписам частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253 Цивільного кодексу України, що свідчить про нарахування та стягнення пені в межах строків позовної давності та відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції надано неправильну юридичну оцінку правовідносинам сторін та невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до невірних висновків і скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 у справі № 914/2159/13 залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 914/2159/13 - скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 у справі № 914/2159/13 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук