Рішення № 36385790, 24.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10140/2012

Провадження № 22ц/779/3200/2013

Категорія 55

Головуючий у І інстанції - Польська М.В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролаб» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

у липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася з даним позовом, мотивуючи його тим, що 29.07.2009 року при її діагностичному обстеженні у лікувально-діагностичному відділенні клініки ТОВ «Євролаб» лікарем-ендоскопістом ОСОБА_4 допущено ушкодження кишечника. Після цього стан її здоров'я погіршився і повернувшись в м. Івано-Франківськ 31.07.2009 року вона була прооперована. Актом МСЕК № 2608 від 27.11.2009 року при втраті 100 % загальної працездатності їй встановлено безстроково (довічно) ІІ групу інвалідності. Оскільки незаконні дії лікаря клініки спричинили її інвалідність, збільшивши у липні 2013 року позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 8 190 грн., втрачений заробіток одноразово за період з грудня 2009 року по червень 2013 року в розмірі 240 060 грн., втрачений заробіток в розмірі 1 930 грн. щомісячно і довічно, починаючи з липня 2013 року, моральну шкоду в розмірі 600 000 грн., що полягала у тривалих фізичних і моральних стражданнях, вимушеності змін у життєвих і виробничих стосунках, тяжкій психологічній травмі через некваліфіковане медичне оперативне втручання.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Євролаб» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а в спеціальний фонд Державного бюджету України 229,40 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалюючи рішення суд керувався тільки висновком експертизи, що проводилась в м. Києві, оплаченої відповідачем. Судом не враховано, що до травматизації та наступної інвалідності позивачки призвело обстеження у відділенні клініки ТОВ «Євролаб», письмової згоди на проведення відеопроктосигмоскопії, відеоколоноскопії та відео ЕГДС вона не давала і не була проінформована лікарем про можливі негативні наслідки для її здоров'я. Згідно висновку адміністративної комісії МОЗ України по результатах перевірки у клініці ТОВ «Євролаб», при проведенні відповідних досліджень у клініці були допущені порушення законодавства України про охорону здоров'я. Суд узяв до уваги тільки доводи відповідача про несвоєчасність її звернення за медичною допомогою, не дотримання режиму, хоча за висновком комісії МОЗ України вина відповідача полягала не тільки в заподіянні їй травми кишечника, а й у тому, що лікарем не вжито заходи щодо подальшої госпіталізації позивачки для надання невідкладної спеціалізованої допомоги в м. Києві. Судом не враховано висновки акту від 20.01.2012 року, складеного провідними спеціалістами медиками Івано-Франківської області, акту ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» в тій частині, що підставою ушкодження є проведення ендоскопічних діагностичних досліджень лікарями ТОВ «Євролаб», а також допущені недоліки у наданні медичної допомоги, внаслідок чого виникло ускладнення у вигляді утворення перфораційного отвору в ділянці товстої кишки, яке не було діагностовано лікарями клініки, акту МСЕК № 2608 від 27.11.2009 року, в якому вказувались розмір втрати позивачкою працездатності, встановлення їй групи інвалідності та причини інвалідності. Судом безпідставно відмовлено ОСОБА_3 у призначенні додаткової медико-соціальної експертизи. Щодо моральної шкоди, то суд при частковому задоволенні позову не врахував ні тяжкість шкоди, ні фізичний біль, який позивачка перенесла під час оперативного втручання та обстежень, втрату нею роботи та звичних життєвих зв'язків. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

В засіданні апеляційного суду представники позивачки апеляційну скаргу підтримали. ТОВ «Євролаб» подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2009 року ОСОБА_3 звернулась у медичний центр ТОВ «Євролаб» м. Київ зі скаргами на вздуття, періодичний біль у череві. Лікарем-координатором ТОВ «Євролаб» був встановлений попередній діагноз «Диспепсія. Поліп прямої кишки?». 29.07.2009 року лікарем-ендоскопістом цієї клініки ОСОБА_4 під загальною анестезією ОСОБА_3 була проведена езофагогастродуоденоскопія та відеосигмоскопія, за допомогою якої була оглянута пряма кишка. У відділі товстої кишки був знайдений поліп та виконана біопсія слизової поліпа для проведення цитологічного та гістологічного досліджень. Після проведення діагностичного обстеження ОСОБА_3 лікарем-проктологом було проведено проктологічний огляд та ректороманоскопію, зроблено висновок «Поліп RS відділу ободочної кишки, хронічний панкреатит», рекомендовано лікування в умовах стаціонару, обмеження фізичних навантажень 72 год. Після проведення обстеження ОСОБА_3 літаком повернулась в м. Івано-Франківськ, де о 22.30 29.07.2009 року телефоном повідомила лікаря-ендоскопіста ОСОБА_4 про те, що після авіа-перельоту у неї посилився біль внизу черева. Лікарем їй було рекомендовано звернутися за хірургічною допомогою.

31.07.2009 року о 15.30 ОСОБА_3 була госпіталізована у хірургічне відділення Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1, де о 19.30-22.40 їй була проведена операція, післяопераційний діагноз: «Перфорація товстого кишківника в ділянці ректо-сигмоїдного кута. Розлитий каловий перитоніт». Виписана з лікарні 18.08.2009 року.

За даними акта огляду МСЕК від 27.11.2009 року № 2608 ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності безстроково з основним діагнозом: «Функціонуюча сигмостома після операції 31.07.2009 року з приводу ятрогенного ушкодження сигмовидної кишки (29.07.09 р.).

З 03.02.2010 року до 26.02.2010 року ОСОБА_3 перебувала в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, їй була проведена операція з приводу видалення поліпу RS відділу товстої кишки великих розмірів.

З 02.03.2010 року до 04.03.2010 року ОСОБА_3 перебувала в проктологічному відділенні Івано-Франківської ОКЛ з діагнозом: «Лігатурний абсцес передньої черевної стінки, малігнізований поліп RS кута, цукровий діабет 2 типу середньої важкості».

Згідно висновку ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» від 02.04.2013-24.05.2013 року № 77/13, виникнення перфоративного отвору в ОСОБА_3 є наслідком ендоскопічних діагностичних досліджень, які їй проводилися лікарями ТОВ «Євролаб». При проведенні ендоскопічних діагностичних маніпуляцій ОСОБА_3 були допущені дефекти (недоліки) надання медичної допомоги, наслідком яких стало ускладнення у вигляді утворення перфораційного отвору в ділянці ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки, яке не було діагностовано лікарями ТОВ «Євролаб». Своєчасне звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою дало б можливість уникнути розвитку розлитого калового перитоніту. Таким чином, є підстави вважати, що до «наслідків», які мали місце у ОСОБА_3 у вигляді необхідності проведення хірургічної операції з утворенням колостоломи призвів комплекс факторів: недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб», наслідком яких стало утворення перфораційного отвору в ділянці ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки; недотримання режиму та запізніле звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою, що обумовило розвиток розлитого калового перитоніту. Оскільки до «наслідків», які мали місце у ОСОБА_3 призвів комплекс факторів, то недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб» самі по собі не знаходяться з ними в прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8190 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за перебування позивачки на оздоровленні в санаторії «Світанок», платником по путівках на загальну суму 8190 грн. було ПП «Веснателерадіосервіс», що не може слугувати належним доказом оплати саме ОСОБА_3 коштів на оздоровлення і стягнення відповідно цих витрат з відповідача на користь позивача.

Вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ТОВ «Євролаб» втраченого заробітку одноразово за період з грудня 2009 року по червень 2013 року в розмірі 240 060 грн., втраченого заробітку в розмірі 1930 грн. з липня 2013 року щомісячно і довічно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ступеня втрати працездатності позивачки. Враховуючи ту обставину, що наслідки, які мали місце у ОСОБА_3 у вигляді необхідності проведення хірургічної операції з утворенням колостоломи, не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з недоліками надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб», суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог щодо відшкодування заробітку (доходу), втраченого ОСОБА_3 внаслідок зменшення/втрати професійної або загальної працездатності.

Такий висновок відповідає нормам матеріального права, зокрема ст. ст.1166, 1195, 1196, 1197, 1198 ЦК України.

При цьому суд першої інстанції дав належну оцінку акту МСЕК від 27.11.2009 року № 2608 та акту комісійного судово-медичного обстеження № 7 від 12.01.2012-20.01.2012 року, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Зокрема, в акті МСЕК від 27.11.2009 року № 2608 відсутній висновок про 100 % втрату загальної працездатності ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 201-202, 208-209).

Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно п. 4 цього Положення медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Матеріали справи не містять звернень позивачки до медико-соціальної експертної комісії за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я для визначення ступеня втрати професійної або загальної працездатності.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду першої інстанції у призначенні ОСОБА_3 додаткової медико-соціальної експертизи.

Однак, із висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, погодитися не можна.

ОСОБА_3 свої вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивувала тяжкістю спричиненого ушкодження, тривалістю лікування, стійкістю та тривалістю розладу здоров'я, стан якого на даний час не відновлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є 20 000 грн.

Проте колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування судом не у повній мірі враховано глибину фізичних та душевних страждань позивачки, стійкість розладу здоров'я та тривалість лікування, тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_3, час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров'я.

Згідно висновку ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» від 02.04.2013-24.05.2013 року № 77/13, після проведення 29.07.2009 року ендоскопічних діагностичних процедур лікарями ТОВ «Євролаб», 31.07.2009 року лікарями хірургічного відділення міської клінічної лікарні № 1 м. Івано-Франківська під час операції з приводу вторинного перфоративного розлитого калового перитоніту у ОСОБА_3 був виявлений перфоративний отвір стінки в ділянці ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки. З огляду на це, є підстави стверджувати, що виникнення перфоративного отвору в ОСОБА_3 є наслідком ендоскопічних діагностичних досліджень, які їй проводилися лікарями ТОВ «Євролаб». Основними причинами ендоскопічних ускладнень є тактичні й технічні помилки при виконанні діагностичних та лікувальних ендоскопічних втручань. Слід вказати, що будь-яка хірургічна маніпуляція небезпечна можливістю ускладнень. Проте, у випадку виникнення ускладнення, лікар повинен запідозрити й якомога швидше їх ліквідувати. Тому, слід вважати, що при проведенні ендоскопічних діагностичних маніпуляцій ОСОБА_3 були допущені дефекти (недоліки) надання медичної допомоги, наслідком яких стало ускладнення у вигляді утворення перфораційного отвору в ділянці ректо-сигмоїдного переходу товстої кишки, яке не було діагностовано лікарями ТОВ «Євролаб» (т. 2 а. с. 141).

Таким чином, до наслідків, які мали місце у ОСОБА_3 у вигляді необхідності проведення хірургічної операції з утворенням колостоломи призвів комплекс факторів, в тому числі: недоліки надання медичної допомоги лікарями ТОВ «Євролаб», наслідком яких стало утворення перфораційного отвору в ділянці товстої кишки.

Як вбачається з акту комісійного судово-медичного обстеження ОСОБА_3 від 12.01.2012-20.01.2012 року № 7, згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, такого характеру ушкодження, як перфорація сигмовидної кишки, яке ускладнилося розвитком розлитого калового перитоніту, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення, чи таких, що в своєму перебігу викликають загрозливі для життя стани (т. 1 а. с. 5-7).

ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 з 31.07.2009 року по 18.08.2009 року, їй була проведена операція, післяопераційний діагноз: «Перфорація товстого кишківника в ділянці ректо-сигмоїдного кута. Розлитий каловий перитоніт».

Крім того, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні з 03.02.2010 року до 26.02.2010 року та з 02.03.2010 року до 04.03.2010 року з приводу видалення поліпу товстої кишки.

27 листопада 2009 року ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності безстроково за основним діагнозом: «Функціонуюча сигмостома після операції 31.07.2009 року з приводу ятрогенного ушкодження сигмовидної кишки (29.07.09 р.) (Акт огляду МСЕК від 27.11.2009 року № 2608).

Таким чином, внаслідок випадку, що стався з позивачкою, враховуючи характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких вона зазнала, та з урахуванням інших обставин щодо необхідності відновлення нормальних життєвих зв'язків, розмір морального відшкодування, визначений судом першої інстанції, не є співмірним із понесеними нею немайновими втратами.

Як видно з матеріалів справи, ситуація, що склалася для ОСОБА_3, нанесла реальну непоправну шкоду її здоров'ю, а одержане тілесне ушкодження призвело до тривалого суттєвого погіршення фізичного самопочуття, суттєво вплинуло на її душевний стан, викликало біль та дискомфорт, тривогу за власне здоров'я, тривалі моральні страждання.

З огляду на викладене, оцінивши встановлені судом обставини в їх сукупності і взаємозв'язку, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування, достатній для компенсації завданої позивачці моральної шкоди, необхідно визначити у сумі 50 000 грн., тому рішення в цій частині підлягає зміні зі збільшенням розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТОВ «Євролаб» на користь ОСОБА_3 з 20 000 грн. до 50 000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що в решті судове рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2013 року в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши розмір її відшкодування до 50 000 грн.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.