Ухвала суду № 36384886, 26.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/6259/13 Головуючий у 1 інстанції: Ретинська Ю.І.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Бондар М.С.

Судді Кримська О.М.,

Подліянова Г.С.

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2013 року у справі за скаргою відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Бабіч А.О., -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж звернулися до суду із скаргою на дії державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зазначали, що 14.05.2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя було винесено рішення у справі №332/1548/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 боргу за необліковану електричну енергію в розмірі 1 754 грн. 13 коп. та судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп. та виписано виконавчий лист.

27.09.2013 року державним виконавцем Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Бабіч А.О. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження відповідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», про що було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), ВП №39972208.

В вищевказаній постанові було зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутній ідентифікаційний номер боржника або номер і серія паспорта боржника.

Вважали, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), ВП № 39972208 від 27 вересня 2013 року є незаконною, оскільки без достатніх правових підстав державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Просили суд визнати неправомірними дії державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Бабіч А.О. з приводу винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.09.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 39972208; зобов'язати Заводський ВДВС Запорізького МУЮ вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по рішенню Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/1548/13-ц, про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за необліковану електричну енергію в розмірі 1 808 грн. 54 коп. та судового збору в сумі 229 грн. 40 коп..

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2013 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Бабіч А.О. з приводу винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ Бабіч А.О. від 27.09.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 39972208.

Зобов'язано Заводський ВДВС Запорізького МУЮ вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по рішенню Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/1548/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за необліковану електричну енергію в розмірі 1 808 грн. 54 коп. та судового збору в сумі 229 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із ухвалою суду, Заводський ВДВС Запорізького МУЮ подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 30 травня 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №332/1548/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж борг за спожиту електроенергію у сумі 1808 грн. 54 коп. та витрати по оплаті державного мита в сумі 229 грн. 40 коп..

Постановою головного державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 27 вересня 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №332/1548/13-ц виданим Заводським районним судом м. Запоріжжя від 30 травня 2013 року з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить індивідуального ідентифікаційного номера боржника.

Названу постанову ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж отримало 18 листопада 2013 року та відразу звернулись до суду ( а.с.5)

Частиною ч.1 ст. 369 ЦПК України визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження"

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Отже, основним у цій нормі права є те, що такі дані зазначаються у виданому судом виконавчому документі, за наявності їх у суду.

Виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж боргу за спожиту електроенергію у сумі 1808 грн. 54 коп. та витрати по оплаті державного мита в сумі 229 грн. 40 коп. було видано на підставі судового рішення, ухваленого згідно поданої ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Центральних районних електричних мереж позовної заяви, що за змістом і формою відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, яка не передбачає такої вимоги як зазначення в позовній заяві індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Стаття 215 ЦПК України, якою врегульовано зміст судового рішення, на підставі якого складається виконавчий лист, не передбачає обов'язку суду в своєму рішенні зазначати дані про ідентифікаційний номер боржника.

При постановлені рішень, суди керуються саме процесуальним законодавством, а не Законом України «Про виконавче провадження». Дані про ідентифікаційний номер боржника є інформацією з обмеженим доступом. Процесуальним законом не зобов'язано суд зазначати такий номер в своєму рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у діях державного виконавця вбачаються порушення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи скаргу на постанову державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ від 27 вересня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом виданим Заводським районним судом м. Запоріжжя від 30 травня 2013 року та зобов'язання Заводського ВДВС Запорізького МУЮ вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, суд першої інстанції правильно виходив з того, що не є законною та обґрунтованою підставою для відмови у примусовому виконанні судового рішення державною виконавчою службою, оскільки таке виконання рішення є невід'ємною складовою частиною судового захисту будь-якої особи.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала районного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав для відмови у примусовому виконанні судового рішення не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Оскільки, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року відстрочено Заводському відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції строк сплати судового збору до ухвалення судового рішення апеляційним судом Запорізької області у цій справі, на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачено, тому у відповідності до ст. 82 ЦПК України з апелянта на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп..

Керуючись ст.ст. 307, 313, 314, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на користь держави судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

.