Ухвала суду № 36384718, 26.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/6078/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойчева Н.В.

2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19" грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Гончар М.С., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Мосіній О.В.

за участю прокурора: Дядюшевої К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом прокурора Якимівського району до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради № 18 від 14.07.2011 року, визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року прокурор Якимівського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради № 18 від 14.07.2011 року, визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації.

У позові зазначав, що прокурорською перевіркою встановлено порушення земельного, водного законодавства, а також законодавства про містобудівну діяльність при наданні у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2

Так, Кирилівською селищної радою 14.07.2011 року було прийнято рішення № 18 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», п.п. 1.1; 2 якого затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 26.01.2012 року за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним № 232030001000573 державного акту на право власності серії ЯП № 672621 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:1:001:0424.

Зазначає, що технічну документацію ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва було погоджено та затверджено з порушенням земельного та водного законодавства, оскільки проект відведення земельної ділянки, яка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, не розроблявся, обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, маються порушення в частині зайняття прибережної захисної смуги та в частині генерального плану забудови населеного пункту Кирилівка, а тому земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати незаконним та скасувати п.п. 1.2; 2 рішення дванадцятої сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області шостого скликання № 18 від 14.07.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯЛ № 691812 на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1, вартістю 46 184 грн. 81 коп., визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:1:001:0424, розташовану в АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Якимівського районного суду Запорізької області від 13 червня 2013 року було задоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:1:001:0424, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯЛ № 691812.

Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі в користування нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0.10 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:1:001:0424, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯЛ № 691812, до набуття чинності рішення по справі.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року позовну заяву задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 1.2.,2 рішення дванадцятої сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області шостого скликання № 18 від 14.07.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки».

Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯЛ № 691812 на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1, вартістю 46 184 грн. 81 коп.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:1:001:0424, розташовану в АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За положеннями ст.ст. 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об"єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об"єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об"єктів стаціонарної рекреації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.09.2007 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та приватним підприємцем ОСОБА_3, який є батьком відповідача, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3726 га під розширення бази відпочинку „Лівадія", яка знаходиться в межах смт Кирилівка Якимівського району, вул. Коса Федотова(а.с.19) і згідно акту приймання-передачі об"єкта оренди від 18.09.2007 року голова Кирилівської селищної ради Малишко М.Т. передав ПП ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку для розширення бази відпочинку за рахунок земель житлової та громадської забудови населеного пункту смт Кирилівка(а.с.15).

Додатковим договором від 12.10.2010 року до п.1 договору оренди від 18.09.2007 року сторонами були внесені зміни, згідо яким зазначена у договорі земельна ділянка передається ПП ОСОБА_3 для дачного будівництва(а.с.20).

Рішенням № 56 від 10.12.2010 року Кирилівська селищна рада надала ОСОБА_2 згоду на передачу у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для дачного будівництва з земель загальною площею 0,3726 га, наданих в оренду ПП ОСОБА_3, зобов"язала розробити та представити технічну документацію із землеустрою(а.с.30).

Рішенням № 18 від 14.07.2011 року Кирилівська селищна рада затвердила технічну документацію і передала ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку по вул. Коса Федотова, площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва(а.с.9,25).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЛ № 691812 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 26.01.2012 року(а.с.10).

Встановивши зазначені обставини та задовольняючи позов, суд виходив з доведеності того, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва з земель рекреаційного призначення була здійснена без дотримання порядку, визначеного законодавством, враховуючи відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у даному випадку підлягав також обов"язковій державній землевпорядній експертизі.

Висновок суду грунтується на підставі всебічно з"ясованих дійсних обставин справи та доказах, які суд оцінив з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований ст. 118 ЗК України.

За вимогами ч.ч.6,7,8,9 ст. 118 ЗК України(в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальноїх власності для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до... селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки, в якому зазначються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача ( у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Розглянувши клопотання у місячний строк, селищна рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов"язаних з погодженням документації із землеустрою. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов"язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здйснення такої експертизи.

Згідно зі ст. 50 Закону України „Про землеустрій" у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок повинні складатися проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель рекреаційного призначення підлягають обов"язковій державній експертизі землевпорядної документації.

Таким чином, висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим та таким, що погоджується з вимогами матеріального права.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на положення п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі(на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення, проект відведення земельної ділянки не розробляється.

Встановивши, що земельна ділянка площею 0,1000 га була виділена ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, межі якої не виносилися у натурі, за рахунок земель площею 0,3726 га, що виділялися іншій особі - ПП ОСОБА_3 в оренду для інших цілей - розширення бази відпочинку „Лівадія", суд дійшов вірного висновку, що вказана ділянка являлася самостійним об"єктом приватизації, а тому правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що проект землеустрою не потребував розроблення, оскільки вже був розроблений при передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3726 га ПП ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги по неправильність рішення суду з підстав того, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка не знаходиться у прибережній захисній смузі, оскільки проект відведення такої смуги у смт Кирилівка не розроблявся і не затверджувався, не є переконливими, враховуючи, що, підставами задоволення позову суд зазначив доведеність порушення вимог ст.118 ЗК України, ст.50 Закону України „Про землеустрій", ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної організації"при виділенні земельної ділянки як такої, що віднесена до категорії рекреативних земель.

Крім того, як визначено у ч.1 ст. 63 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", рекреаційними зонами є ділянки суші та водного простору, призначені для масового відпочинку населення і туризму.

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЗК України для створення сприятливого режиму водних об"єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

За буквальним змістом закону, лише частина ( в межах прибережних захисних смуг) водоохоронних зон входить до складу земель водного фонду, однак включення земельної ділянки до прибережної захисної смуги означає спільність її режиму із землями водного фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Між тим, відповідно до ч.3 ст. 83,ч.ч.3,4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такий випадок встановлений ч.2 ст. 59 ЗК України, отже приватизація смуг відведення нормами ЗК України не передбачена.

Згідно зі ст.ст. 88,90 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ на інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води, яка може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов"язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеутрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

У судовому засіданні сторони визнавали, що природна ширина Коси Федотова на узбережжі Азовського морі не перевищує двох кілометрів від урізу води і фактична відстань відносно урізу води виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, яка раніше перебувала в оренді для розміщення бази відпочинку, є значно меншою.

Між тим, за вимогами п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення(викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлення у натурі(на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об"єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення(викупу),надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 „Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Згідно п.п.10,11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуюючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менше як 2 кілометри від урізу води.

За вказаних обставин посилання в апеляційній скарзі на відсутність розробленого та затвердженого проекту прибережної захисної суми на території Коси Федотова, як на підставу відмови у позові, висновків суду про наявність підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування, як незаконного, не спростовують.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконнм та скасовується.

Рішення суду відповідає ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень ст.ст.8,124 Конституції, ст.ст. 26,30,87-90,97,100,102,118,123,128, 143-146,149,151,153-158,161, 210,212 ЗК України, глав 27,33,34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Неприйнятними є і доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року „Стретч проти Сполученого Королівства" та від 30.06.2006 року „Федоренко проти України", оскільки обставини зазначених справ є істотно відмінними від обставин даної справи, враховуючи, що звернення прокурора до суду було у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної у приватну власність, яка вибула з її власності незаконно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі „Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що „ правильне застосування законодавства незаперечно становить „суспільний інтерес"(п.54 рішення).

Інші ж доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки обставин справи та доказів, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції, і підстав для скасування судового рішення не містять.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: