Рішення № 36384712, 26.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/5749/13 Головуючий у 1 інстанції Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 ,неповнолітніх ОСОБА_4,ОСОБА_5 про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнили, до ОСОБА_3 , а також до наповнолітіх ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3, про виселення.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що між банком та ОСОБА_3, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_3, 08 червня 2005 року було укладено кредитний договір № ZPC0GF00000457, на суму 28 500, 00 доларів США строком до 05 червня 2020 pоку.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 08 червня 2005 року уклали договір іпотеки № 389. Згідно з п. 6 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2005 року за реєстровим номером 4151.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, у зв'язку з чим станом на 02 жовтня 2009 року утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 251 596, 32 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року № 2-759/ 2010р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком.

Крім того, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 253 416,32 грн.

Вказане рішення відповідачем не оскаржено та набрало чинності і підлягає виконанню.

З моменту винесення рішення суду та до теперішнього часу відповідач не погасила заборгованість за кредитним договором .

25 грудня 2012 року позивач направив відповідачу письмове повідомлення про виселення, відповідач у справі не звільнила зазначену квартиру та не знялася з реєстрації.

Проживання відповідача з дітьми у квартирі , на яку звернуто стягнення за рішенням суду чинить їм перешкоди у реалізації зазначеного іпотечного майна та погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного позивач просив суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані та проживають, та зняти їх з реєстрації за зазначеною адресою, а також стягнути з відповідача у справі судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані та проживають, та на яку звернуто стягнення та зняти їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує ,зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Постановлене по даній справі рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що між банком та ОСОБА_3, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_3, 08 червня 2005 року було укладено кредитний договір № ZPC0GF00000457, на суму 28500, 00 доларів США строком до 05 червня 2020 pоку. (а.с. 4-6).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 08 червня 2005 року уклали договір іпотеки № 389. Згідно з п. 6 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2005 року за реєстровим номером 4151. (а.с. 7-8).

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, у зв'язку з чим станом на 02 жовтня 2009 року утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 251596, 32 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року № 2-759/ 2010р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком. Стягнуто з відповідача на їх користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 253416,32 грн. (а.с. 9-10).

25 грудня 2012 року на адресу ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено вимогу за № 30.1.0.0/2-755 про добровільне звільнення ОСОБА_3 та всіх зареєстрованих осіб нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані та проживають, та на яку звернуто стягнення, та про знаття їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки та стягнута заборгованість за кредитним договором, проте відповідач у справі не виконує зазначене рішення, а також позивачем дотримана процедура виселення відповідно до вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України.

Такі висновки суперечать здобутим доказам у справі, обставинам справи та не відповідають вимогам закону .

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, за заявою іпотеко держателя, виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Частиною 3 ст. 109 ЖК України визначено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року,роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про виселення відповідачів із квартири, що була предметом іпотеки, не перевірив, чи була дотримані всі умови для звернення до суду з позовом про виселення відповідачів, а саме отримана відповідачем ОСОБА_3 письмова вимога іпотекодержателя.

Докази на підтвердження зазначеного відсутні у матеріалах справи.

У матеріалах справи знаходиться копія вимоги про виселення з квартири, що є предметом іпотеки, від 25 грудня 2012 року за вих. № 30.1.0.0/2-755, що адресована ОСОБА_3 (а.с. 11), однак відомості про отримання такої вимоги останньою відсутні.

Таким чином матеріали справи не містять у собі доказів і судом фактично не встановлено дотримання позивачем умов, передбачених законом, на підставі яких може бути прийнято рішення про примусове виселення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зобов'язуючи Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб УМВС України всіх осіб з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 суд, при цьому, поклав обов'язок на особу, яка не була залучена до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: