Рішення № 36383825, 26.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/8194/13

Справа № 2018/10686/2012 Головуючий І-ої інстанції: Сенаторов В.М.

Категорія: право власності Доповідач: Коростійова В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Ізмайлової Г.Н., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на частку в спільному майні, -

встановила:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, який неодноразово змінювала.

Уточнила свої позовні вимоги у квітні 2013 року.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона, третя особа - ОСОБА_6 та відповідачі є співвласниками трикімнатної ізольованої загальною площею 79,9 кв.м., житловою - 56,5 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

Їй і її сину ОСОБА_6 належить по 1/3 частини квартири: ОСОБА_3 і ОСОБА_5 - по 1/6 частині.

В квартирі зареєстровані вона і ОСОБА_3

ОСОБА_5 у квартирі не зареєстрована і мешкає зі своєю родиною за іншою адресою.

Між нею та відповідачкою ОСОБА_3 виникають конфлікти з приводу користування квартирою. ОСОБА_3 користується квартирою на свій розсуд, з нею це питання не узгоджує.

Комунальні послуги не сплачує.

Частки співвласників виділити неможливо.

Частки відповідачок ОСОБА_3 і ОСОБА_5 є незначними.

Посилаючись на вказані обставини та ст.365 ЦК України, просила: припинити право власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 на 1/6 частину кожної у квартирі АДРЕСА_1 з виплатою їм грошової компенсації, визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири.

У судовому засіданні ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги. Відмовилась від позовних вимог до ОСОБА_5, посилаючись на те, що остання продала їй свою частку у квартирі. Просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири, визнати за нею право власності на неї. При цьому ОСОБА_4 внесла на рахунок територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області грошову компенсацію у сумі 107643 грн. - ринкову вартість 1/6 частини квартири.

Відповідачка ОСОБА_5 до суду не з'явилась.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що спірна 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання її і її малолітнього сина.

Третя особа ОСОБА_6, в особі свого представника, вважав позов ОСОБА_4 обґрунтованим.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Постановлено припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на цю частину за ОСОБА_4 Виплатити ОСОБА_3 з депозитного рахунку територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області 107643 грн. в рахунок грошової компенсації вартості 1/6 частини вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на проведення будівельно-технічної експертизи - 2022,90 грн.; по сплаті судового збору - 1896 грн.; на правову допомогу - 4995,33 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

На стадії апеляційного провадження, за своєю ініціативою, в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований і мешкає з матір'ю ОСОБА_3 у спірній квартирі, у справу вступив прокурор Харківської області.

Вважав, що оскаржуваним рішенням порушено права малолітнього ОСОБА_7, який мешкає у спірній квартирі зі своєю матір'ю ОСОБА_3

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у позові.

Спірною є трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Квартира розташована на 2 поверсі п'ятиповерхового будинку та складається із 3 кімнат житловою площею 56,5 кв.м.: 13,6 кв.м., 21,6 кв.м., 21,3 кв.м. кожна; кухні площею 7,6 кв.м., вбиральні 1,8 кв.м., ванної кімнати - 3,6 кв.м., коридору - 5,6:3,6 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м. Квартира обладнана балконом - 2,2 кв.м. Висота приміщень - 3 м. Загальна площа квартири - 79,9 кв.м. (а.с.5-6).

На час пред'явлення позову квартира АДРЕСА_1 належала сторонам по справі на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_4 є власником 1/3 частини квартири на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 1 липня 2011 року (а.с.47).

ОСОБА_6 є власником 1/3 частини квартири, а ОСОБА_3 і ОСОБА_5 власниками 1/6 частини квартири - кожна на підставі чинного рішення Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2010 року (а.с.48).

Під час розгляду цивільної справи ОСОБА_5 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2013 року продала належну їй 1/6 частину, а ОСОБА_4 придбала її за 150000 грн. (а.с.132).

На час ухвалення оскаржуваного рішення співвласниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_4, якій належало 2/3 частини, її син ОСОБА_6, якому належала 1/3 частина і ОСОБА_3, якій належала 1/6 частина квартира.

У квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 - з 22 березня 2012 року; ОСОБА_3 - з 20 квітня 2011 року і син ОСОБА_3 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.160).

Встановлено також і визнається ОСОБА_4, що у спірній квартирі фактично мешкають ОСОБА_3 з малолітнім сином та чоловіком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що реальний виділ частки відповідачки у спірній квартирі та спільне користування нею усіма співвласниками є неможливим, частка ОСОБА_3 у квартирі є незначною. Припинення права власності на 1/6 частку квартири не завдасть істотної шкоди ОСОБА_3 Грошова компенсація за її частку у майні становить 107643 грн.

Погодитися з таким висновком не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи. Суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, 316, 317, 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається гл.26 ЦК України. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні своїх прав є рівними.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

ОСОБА_6 позову про припинення права ОСОБА_3 на 1/6 частину спірної квартири не заявив.

За змістом зазначеної норми припинення права власності на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

При цьому висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, повинен бути зроблений у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи №12630/1944 від 15 березня 2013 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса вбачається, що на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 припадає загальної площі 13,3 кв.м., житлової -9,4 кв.м.

В той час, як рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею у місті Харкові на одну людину складає 8,3 кв.м.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місцем проживання її батьків, або одного з тих, з ким вона проживає.

Із довідки дільниці №2 комунального підприємства "Жилкомсервіс" вбачається, що на спірній житловій площі разом із ОСОБА_3 мешкає її малолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Іншого житла у місті Харкові ОСОБА_3 не має.

У квітні-липні 2011 року ОСОБА_3 зробила у спірній квартирі ремонт, вартість якого за кошторисом складає 42255,50 грн.

За таких обставин судова колегія вважає, що припинення права ОСОБА_3 на частку у спільній квартирі завдасть істотної шкоди ОСОБА_3 та її малолітньому сину.

До того ж ОСОБА_4 не надала суду доказів того, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим.

Безпідставним є і посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_3 подарувала належну їй 1/2 частину квартири своїй матері, оскільки ця квартира знаходиться за межами міста Харкова - у АДРЕСА_2 (а.с.133).

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2013 року скасувати.

ОСОБА_4 у позові відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: