Рішення № 36383827, 27.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/8443/13 Головуючий 1-ї інстанції - Ніколаєнко І.В.

Справа № 2-640/93/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : сімейне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - ГСП «Супутник», СТ «Аква» про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ГСП «Супутник», СТ «Аква» про поділ майна спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, та просив виділити йому - квартиру АДРЕСА_1, вартість якої становить 37 500 доларів США; дачний будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3; гараж АДРЕСА_4, вартість якого еквівалентна 3 000 доларів США ; приватизовану земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_5, вартість якої еквівалентна 20 000 доларів США, загальна вартість майна еквівалентна 140 500 доларів США (1 124 000 грн.).

Виділити відповідачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2, вартість якої еквівалентна 300 000 доларів США; АДРЕСА_6, вартість якого еквівалентна 3 000 доларів США; приватизовану земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_7, вартість якої еквівалентна 20 000 доларів США; автомобіль Lexus LX 470, вартість якого еквівалентна 106 600 доларів США, загальна вартість майна становить 429 000 доларів США, що є 3 432 000 грн., а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь компенсації його частки у спільному сумісному майні.

У квітні 2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив виділити йому гараж АДРЕСА_4, приватизовану земельну ділянку під забудову та квартиру АДРЕСА_1 за вищевказаними адресами, а ОСОБА_1 - гараж АДРЕСА_4, приватизовану земельну ділянку під забудову, автомобіль Lexus LX 470, дачний будинок в СТ «Аква».

Квартиру АДРЕСА_2 просив залишити в спільній сумісній власності, визнавши право власності по ? частині цієї квартири кожному.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що з відповідачкою по справі було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей : сина ОСОБА_3, 1994 року народження та дочку ОСОБА_4, 2005 року народження. У 2011 році шлюб було розірвано. Зазначене майно було набуте під час шлюбу та наявне на час припинення шлюбу.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, який надалі уточнила, та просила виділити їй квартиру АДРЕСА_2, земельні ділянки АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 та поділити спільне майно, виділивши їй ? частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 іншу ? частину цієї квартири; гараж в гаражно-будівельному кооперативі «Супутник», катер з двигуном та причепом, автомобіль FAV CA, квадроцикл, усього на суму 609 400 грн., а також стягнути з ОСОБА_2, враховуючи інтереси дітей, на її користь компенсацію її частки у спільному сумісному майні в сумі 334 000 грн., збільшивши її частку до 75% від спільної вартості майна; стягнути з відповідача усі судові витрати, посилаючись на те, що угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу вони не досягли.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково.

Виділено ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя гараж АДРЕСА_4 вартістю 48 000 грн.; приватизовану земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_5, вартістю 80 000 грн.; ? частину квартири АДРЕСА_2, вартістю 620 700 грн. та визнано за ним право власності на це майно.

Виділено ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя приватизовану земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_7, вартістю 80 000 грн.; гараж АДРЕСА_4, вартістю 48 000 грн.; ? частину квартири АДРЕСА_2, вартістю 620 700 грн. та визнано за нею право власності на це майно.

Зараховано в рахунок вартості майна, що виділяється ОСОБА_1 вартість автомобіля Lexus LX 470, яка становить 319 720 грн.

Виділено в порядку розподілу майна подружжя та зараховано ОСОБА_1 вартість дачного будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_3, яка становить 438 300 грн.

В інших частинах позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не з'явились. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з бажанням ознайомитись з матеріалами справи та доданими до апеляційної скарги новими письмовими доказами, залишена без задоволення, оскільки з 20.12.2013 року у позивача та його представника була можливість для повного ознайомлення з матеріалами справи, проте своїм правом вони не скористались. Крім того, ще 12.12.2013 року ОСОБА_2 звертався до апеляційного суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, проте з невідомих причин свою заяву не реалізував.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, ні які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, обґрунтованість рішення передбачає, що воно повинно містити вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Постановлене районним судом рішення є формальним, ухваленим без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи, без наведення відповідних доказів на підтвердження висновків суду.

Згідно з п.п. 1-4 ч. 1,3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду є неповне з'ясування судом обставин справи; недовченість обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги сторін про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що все майно є об'єктом права власності та знаходиться в наявності.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм як матеріального так і процесуального законів, без врахування фактичних обставин у справі.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 червня 1995 року по 02 червня 2011 року (а.с.7-8 т.1).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, 1994 року народження та доньку ОСОБА_4, 2005 року народження (а.с.54-55 т.1).

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 в позовній заяві зазначив про придбання майна - 8 позицій: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, гаражі АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4, автомобіль LEKSUS LХ 470, дачний будинок у садовому товаристві «Аква», дві земельні ділянки під забудову по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7, на загальну суму 2 741 400 грн.

ОСОБА_1 у зустрічному позові крім майна, вказаного позивачем, зазначила, що ними було придбано катер з двигуном та причепом, квадрацикл та автомобіль FAV СА, при цьому заперечувала наявність права власності на дачний будинок у СТ «Аква», наявність у власності гаражу АДРЕСА_4, та посилалась на те, що автомобіль LEKSUS LХ 470 був проданий за взаємною згодою у період шлюбу.

Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. іншими

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї

Способи та порядок поділу майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені статтею 71 Сімейного кодексу України.

При цьому як в суді першої так і апеляційній інстанції ОСОБА_1 оспорювала вартість спірних квартир: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також гаражу АДРЕСА_4.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно наданих сторонами доказів, відповідно до ст.ст. 10 ч.3,11,60 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що автомобіль FAV СА, який був зареєстрований на ОСОБА_2, а автомобіль LEKSUS LХ 470, який був зареєстрований на ОСОБА_1 зняті з реєстрації і продані в листопаді 2010 року, тобто в період шлюбу сторін.

Висновки суду про те, що автомобіль FAV СА проданий у листопаді 2010 року ОСОБА_2 зі згоди ОСОБА_1, а автомобіль LEKSUS LХ 470 проданий у листопаді 2010 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 будь-якими доказами не підтверджені. Оскільки шлюб між сторонами розірвано 02 червня 2011 року, а автомобілі продані в період шлюбу сторін, колегія суддів вважає, що вони підлягають виключенню із розподілу спільного майна подружжя.

Колегія суддів враховує також ту обставину, що із копії рішення Київського районного суду м.Харкова від 02.06.2011 року за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вбачається, що позовна заява подана до суду у березні 2011 року, при цьому суд встановив припинення шлюбно-сімейних відносин сторін з 2010 року, без вказівки місяця. Посилань на підставі яких доказів зроблений такий висновок, рішення суду не містить.

Копія позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання шлюбу від 30.11.2010 року доказом встановлення дати припинення шлюбно-сімейних відносин сторін, бути не може, оскільки вказана позовна заява не була предметом розгляду судом, так як шлюб розірвано за позовом ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 (а.с.8,59 т.1). За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт припинення шлюбно-сімейних відносин сторін на листопад 2010 року судовим рішенням не встановлено, у зв'язку з чим продаж спірних автомобілів у цей період вважається здійсненим в період шлюбу зі згоди сторін.

Висновок суду про наявність у власності ОСОБА_1 гаражу АДРЕСА_4 матеріалами справи не підтверджено. Посилання суду, як на доказ наявності у власності ОСОБА_1 гаражу АДРЕСА_4 на довідку, підписану головою гаражного кооперативу «Супутник», є безпідставними, оскільки вказана довідка не містить посилань на правоустановчий документ, підтверджуючий право власності, як і не містить посилань чи зареєстрований він як об'єкт права власності та на чиє ім'я (а.с.16 т.1).

За таких обставин вказаний гараж також підлягає виключенню із розподілу спільного майна подружжя.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо поділу квадрацикла суд виходив з того, що він придбаний за кошти проданого зі згоди відповідачки автомобіля FAV СА та подарований їх сину ОСОБА_3 Проте вказані висновки суду будь-якими доказами наявними у матеріалах справи не підтверджені, у зв'язку з чим квадрацикл підлягає поділу як спільне майно подружжя.

За змістом ст.,ст. 331, 376 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Право власності на самочинне збудоване нерухоме майно з моменту завершення будівництва (створення майна) не виникає. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Висновок суду першої інстанції про поділ дачного будинку, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 також спростовується матеріалами справи, оскільки будь-яких доказів того, що на праві власності спірний дачний будинок належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять. На аркуші справи 275 т.1 знаходиться довідка за підписом голови садового товариства «Аква» про те, що ОСОБА_1 є членом СТ «Аква» і користувачем земельної ділянки АДРЕСА_3. Вказана довідка видана на ім'я ОСОБА_2

В той же час ОСОБА_1 надана інша довідка за підписом того ж голови садового товариства «Аква» про те, що ОСОБА_1 не є членом СТ «Аква» і у її користуванні земельної ділянки АДРЕСА_3 немає (а.с.74 т.2).

Оскільки сторонами не надано безспірних доказів належності їм на праві власності дачного будинку у садовому товаристві «Аква», спір відносно нього є передчасним, у зв'язку з чим садовий будинок також підлягає виключенню із розподілу спільного майна подружжя. Надані до справи фото дачного будинку безспірним та належним доказом не являються. З позовом про стягнення витрат на будівництво дачного будинку в садівничому товаристві «Аква» ОСОБА_2 не звертався і не позбавлений такої можливості.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду Ураїни № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Визначаючи вартість гаража АДРЕСА_4 вартістю - 48 000 грн., квартири АДРЕСА_1, вартістю 360 000 грн., АДРЕСА_2 вартістю 1 241 400 грн., суд виходив із оцінки, яка проведена агентством нерухомості «АРС» (а.с.87-93 т.1).

Проте з таким висновком суду першої інстанції також не можна погодитись, оскільки від зроблений без перевірки того, чи є вказане агентство нерухомості суб'єктом оціночної діяльності, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що агентство нерухомості «АРС» має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визначення вартості вказаного спірного майна також підлягає скасуванню.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 доданий звіт про незалежну оцінку нерухомого майна проведений ТОВ «РІЕЛТІ-БРОКЕРІДЖ», яке являється суб'єктом оціночної діяльності, що підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 12665/11 від 21 листопада 2011 року.

Згідно оцінки вартості спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1., гаража АДРЕСА_4, квартири АДРЕСА_2, їх вартість становить: квартири АДРЕСА_1 - 539 260 грн., гаража АДРЕСА_4, - 102 950 грн.; квартири АДРЕСА_2, - 867 990 грн.

Відносно іншого спірного майна, яке підлягає поділу спору по його оцінці між сторонами немає.

З огляду на наведене, з урахуванням інтересів сторін, колегія суддів вважає за доцільне визначити наступний варіант поділу майна між колишніми подружжям: при цьому виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, вартістю 539 260 грн., гараж АДРЕСА_4, вартістю 102 950 грн.; земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_5, вартістю 80 000 грн., земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_7, вартістю 80 000 грн., катер з двигуном та причепом вартістю 124 975 грн., квадрацикл вартістю 40 000 грн., а всього на суму 842 210 грн.

Виділяючи ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, колегія суддів виходить з того, що вона хоч і куплена сторонами у справі кожним по ? її частині, проте, оскільки придбана у шлюбі то є спільною власністю подружжя, а тому з урахуванням інтересів подружжя та дітей, підлягає виділу ОСОБА_2 в цілому з припиненням права власності на ? частину квартири на ім'я ОСОБА_1

ОСОБА_1, з урахуванням інтересів подружжя та дітей, які є різнополими та з урахуванням максимальної ізоляції при поділі майна, виділити у власність квартиру АДРЕСА_2 вартістю 867 990 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна спільного майна подружжя задовольнити частково.

У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, вартістю 539 260 грн., гараж АДРЕСА_4, вартістю 102 950 грн.; приватизовану земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_5, вартістю 80 000 грн., земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_7, вартістю 80 000 грн., катер з двигуном та причепом вартістю 124 975 грн., квадрацикл вартістю 40 000 грн., а всього на суму 842 210 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, на земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_7, в розмірі 0,2454 га, кадастровий номер 6321680401:00:000:0231.

ОСОБА_1 виділити у власність квартиру АДРЕСА_2 вартістю 867 990 грн.

Припинити право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді