Рішення № 36383623, 17.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/7443/13

Справа № 2010/5915/12 Головуючий 1 -ї

Категорія: "договірні" інстанції: Овсянніков В.С.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» грудня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 17 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 7/28/170408, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 18600,00 доларів США зі сплатою 13,00 % річних, а з 05.11.2008 року - 14% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту 16.04.2018 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 17.04.2008 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки № 7/28/170408 - 2, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 17.04.2008 року між банком та ОСОБА_3 - договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 поручилася перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 в повному обсязі. За порушення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу. Сплата пені та інших платежів здійснювалася в національній валюті України за офіційним курсом НБУ, що діяв на день здійснення платежу. Взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів ОСОБА_2 з 01.04.2009 року належним чином не виконав. У зв'язку з чим станом на 31.07.2012 року утворилася строкова заборгованість по кредиту в сумі 13761,89 доларів США, що еквівалентно 109998,79 грн., прострочена заборгованість по кредиту в сумі 3811,85 доларів США, що еквівалентно 30468,12 грн., прострочена заборгованість по процентам в розмірі 3740,02 доларів США, що еквівалентна 29893,98 грн., заборгованість про процентам за період з 17.12.2010 року по 30.07.2012 в сумі 4060,34 доларів США, що еквівалентно 32454,30 грн. та пеня за період з 17.04.2008 року до 30.07.2012 року в сумі 18576,37 грн., а всього - 27698,18 доларів США, що еквівалентно 221391,55 грн. ОСОБА_2 банк неодноразово 11.11.2009 року, 03.12.2009 року надсилав листи з вимогами щодо сплати заборгованості, 27.06.2012 року ОСОБА_3 направлено повідомлення про невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором і вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів, штрафних санкцій, яке отримано нею 03.07.2012 року. Вважав, що банк має право задовольнити свої вимоги у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 05.07.2011 року банк надіслав ОСОБА_2 повідомлення з вимогою сплатити заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання цих вимог, який отримано ОСОБА_2 07.07.2011 року. До теперішнього часу вимоги банку залишено без задоволення. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 221391, 55 грн. та судовий збір в сумі 2213,91 грн.; звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 221391,55 грн. та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку 203375,44 грн., що складається з строкової заборгованості по кредиту в сумі 109998,79 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 30468,12 грн., строкових процентів в сумі 32454,30 грн., прострочених процентів в сумі 29893,98 грн., пені в сумі 560,26 грн. та судовий збір у розмірі 2033,75 грн. у дольовому співвідношенні по 1016,88 грн. з кожного, в іншій частині позову - відмовлено.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити та задовольнити позов. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що заяву про застосування строку позовної давності щодо пені відповідачі суду не надавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу банку - задовольнити частково, рішення суду - змінити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 9.3. вказаного договору якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів, належних йому, відшкодування збитків відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, згідно яких у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 3-5 договору поруки передбачено, що ОСОБА_3, як поручителю, добре відомі усі умови основного договору, і вона повинна відповідати перед Банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, передбачених умовами основного договору, сплату неустойки. Відповідальність боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 солідарна.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 7/28/170408 на суму 18600,00 доларів США зі сплатою 13,00 % річних, а з 05.11.2008 року - 14% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту 16.04.2018 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 17.04.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 7/28/170408 - 2, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 17.04.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 поручилася перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 в повному обсязі. Взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів ОСОБА_2 з 01.04.2009 року припинив. 11.11.2009 року, 03.12.2009 року банк надіслав ОСОБА_2 листи з вимогами щодо сплати заборгованості. 05.07.2011 року банк надіслав ОСОБА_2 повідомлення з вимогою сплатити заборгованість з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання цих вимог, який отримано ОСОБА_2 07.07.2011 року. 27.06.2012 року ОСОБА_3 направлено повідомлення про невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором і вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів, штрафних санкцій, яке отримано нею 03.07.2012 року. До теперішнього часу заборгованість не погашено. Станом на 31.07.2012 року утворилася строкова заборгованість по кредиту в сумі 13761,89 доларів США, що еквівалентно 109998,79 грн., прострочена заборгованість по кредиту в сумі 3811,85 доларів США, що еквівалентно 30468,12 грн., прострочена заборгованість по процентам в розмірі 3740,02 доларів США, що еквівалентна 29893,98 грн., заборгованість про процентам за період з 17.12.2010 року по 30.07.2012 в сумі 4060,34 доларів США, що еквівалентно 32454,30 грн. та пеня за період з 30.07.2011 року по 30.07.2012 року в сумі 560,26 грн., а всього - 27698,18 доларів США, що еквівалентно 203375,44 грн.

В суді апеляційної інстанції відповідачі не заперечували проти визначеної судом першої інстанції суми заборгованості в розмірі 203375, 44 грн. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Доводи банку стосовно того, що пеня повинна стягуватися за весь час прострочення, а саме з 17.04.2008 року до 30.07.2012 року в сумі 18576,37 грн. і тільки за заявою сторони застосовується річний строк, судовою колегією не приймаються, оскільки відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. При цьому як вбачається з змісту цієї статті це є спеціальна позовна давність, для застосування якої заяви сторони у спорі не потрібно.

У зв'язку з чим судова колегія вважає, що рішення суду в частині зменшення суми пені в межах річного строку є законним та обґрунтованим.

Задовольняючи частково позов банку в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми заборгованості в сумі 203375,44 грн. та відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що він не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, враховуючи, що ОСОБА_2 є одночасно і позичальником, і іпотекодавцем, тому банку в цій частині необхідно відмовити.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 42 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитися у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення 11 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями, згідно яких майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є і позичальником, і іпотекодавцем. ОСОБА_3 є поручителем, тому судова колегія вважає, що з неї як солідарного боржника враховуючи вищезазначені роз'яснення необхідно стягнути суму в розмірі 203375,44 грн., а з ОСОБА_2 в рахунок стягнення заборгованості в розмірі 203375,44 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

Ухвалюючи рішення в цій частині суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, помилково стягнув солідарно з відповідачів зазначену суму та відмовив банку в задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У зв'язку з чим судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні з задоволенням позову банку частково в цій частині.

Питання щодо стягнення судових витрат вирішено відповідно до вимог ч.ч.1,5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3.ч. 1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2013 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» 203375,44 грн., що складається з строкової заборгованості по кредиту в сумі 109998,79 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 30468,12 грн., строкових процентів в сумі 32454,30 грн., прострочених процентів в сумі 29893,98 грн. та пені в сумі 560,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» 203375,44 грн., що складається з строкової заборгованості по кредиту в сумі 109998,79 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 30468,12 грн., строкових процентів в сумі 32454,30 грн., прострочених процентів в сумі 29893,98 грн. та пені в сумі 560,26 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в сумі 203375,44 грн., що складається з строкової заборгованості по кредиту в сумі 109998,79 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 30468,12 грн., строкових процентів в сумі 32454,30 грн., прострочених процентів в сумі 29893,98 грн., пені в сумі 560,26 грн. за укладеним кредитним договором № 7/28/170408 від 17 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» та ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,120 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 за договором іпотеки № 7/28/170408 - 2 від 17 квітня 2008 року шляхом реалізації його на прилюдних торгах з початковою ціною в сумі 117968,00 грн., встановленої в договорі іпотеки № 7/28/170408 - 2 від 17 квітня 2008 року з застосуванням процедури продажу, передбаченою ст. 41 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: