Рішення № 36380067, 26.12.2013, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/773/13-ц

12

2-о/339/17/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання Галів І.Б.

з участю представників заявника Зазуляк І.В., Дуткевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою Міжрічанської сільської ради про визнання спадщини відумерлою,-

ВСТАНОВИВ:

Міжрічанська сільська рада звернулася до суду з заявою, в якій просить визнати відумерлою спадщину у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_3 та передати у власність громади Міжрічанської сільської ради.

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що власником будинковолодіння був ОСОБА_4 та проживав в ньому з своєю дружиною до смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1. На час його в даному будинку проживала дружина ОСОБА_3 та прийняла спадщину. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті залишилася спадщина у вигляді будинковолодіння, яку . ніхто не прийняв, спадкоємців немає.

У судовому засіданні представник заявника сільський голова доводи заяви підтримав.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Предметом розгляду справи є будинковолодіння в АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на який ніким не виготовлялися.

Із записів у погосподарській книзі №387 вбачається, що вказаний будинок за 1991-1995роки був зареєстрований за ОСОБА_4 , який проживав разом із дружиною ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до технічного паспорту вказаний житловий будинок був збудований до 1939 року (а.с.10).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки спірний будинок було збудовано до 01.07.2004 року, то державна реєстрації прав на нього не була обов'язковою, а відтак виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.07.2004 року, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Отже, зважаючи на те, що вказане житловий будинок збудовано у 1939 року і в записах по господарської книги він рахується за ОСОБА_4, то суд приходить до висновку, що останній був власником даного будинку і після його смерті ( яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1) такий входить до складу спадкового майна.

Спадкоємцем цього майна стала дружина ОСОБА_3 в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР ( в ред. 1963року), яка проживаючи в будинку вступила у фактичне його володіння.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про смерть.

Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Спадкоємців 1-5 черги після смерті ОСОБА_3 не має, а тому спадщину ніхто не прийняв і спадкова справа не заводилася після смерті останньої, що стверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, виданою державним нотаріусом Долинської ї районної державної нотаріальної контори від 09. 12.2013 року (а.с.38).

З часу відкриття спадщини пройшло 18 років.

Таким чином, на переконання суду є всі законні підстави визнати спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді будинковолодіння в АДРЕСА_1 відумерлою, яку слід передати у комунальну власність територіальної громади села Міжріччя в особі Міжрічанської сільської ради.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 549 ЦК ( в ред. 1963року), ст. 1277 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину у вигляді будинковолодіння в АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати у власність територіальної громади с. Міжріччя Болехівської міської ради. .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Головенко О.С.