Рішення № 36374223, 09.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6754/13-ц

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарях - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - Мороз Д.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третіх осіб - Кіян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_5 про виселення, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», Комунальне підприємство «Виноградар» та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання договору піднайму недійсним з моменту його укладення, визнання наймачем за раніше укладеним договором найму та зобов'язання внести зміни до договору найму, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», Комунальне підприємство «Виноградар», суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до відповідача про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Мінської ради народних депутатів від 09 березня 1982 року ОСОБА_6 був виданий ордер на зайняття 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1. Розпорядженням виконавчого комітету Подільської районної у м. Києві ради від 07 грудня 2010 року переукладено договір найму зазначеного житлового приміщення з ОСОБА_8, у зв'язку зі смертю його бабусі ОСОБА_6

Зазначають, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а на даний час в квартирі зареєстрований та проживає двоюрідний брат померлого - відповідач по справі ОСОБА_5.

Звертають увагу суду на те, що ордер ОСОБА_5 не видавався, договір найму спірного житлового приміщення з ним не укладався, особовий рахунок на сплату житлово-комунальних послуг на його ім'я не відкривався.

Посилаються на те, що сам відповідач на підставі договору піднайму був піднаймачем квартири та не був членом сім'ї наймача, а відтак не має права вимагати визнання його наймачем квартири за раніше укладеним договором найму.

На підставі вищезазначеного, а також керуючись ст.ст. 58, 61, 64, 99, 106 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», звертаються з даним позовом до суду і просять виселити ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з останнього на їх користь судові витрати.

Відповідач в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання договору піднайму недійсним з моменту його укладення, визнання наймачем за раніше укладеним договором найму та зобов'язання внести зміни до договору найму, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно розпорядження № 1148 виконавчого органу Подільської районної у м. Києві (Подільська районна у м. Києві державна адміністрація) від 07.12.2010 року наймачем 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_8.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_8 проживав в 3-х кімнатної квартирі один, а він працює в м. Києві з 2006 року та не мав житла, то в січні 2010 року за згодою ОСОБА_8 він вселився у спірну квартиру у якості члена сім'ї наймача (двоюрідний брат). Оскільки він проживав разом з ОСОБА_8 однією сім'єю в спірної квартирі, а тому останній 22 вересня 2010 року надав йому нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив займатися усіма справами стосовно приватизації квартири.

Посилається на те, що 22 листопада 2010 року ОСОБА_8 надав на адресу компетентних органів, нотаріально посвідчену заяву про згоду на постійну реєстрацію та постійне його проживання разом з ним у спірній квартирі АДРЕСА_1. І він 17 грудня 2010 року звернувся до паспортного столу КП «Виноградар» з питання реєстрації за постійним місцем проживання та надав для цього нотаріально посвідчену заяву про дачу згоди основного наймача квартири - ОСОБА_8 на реєстрацію, але паспортистка КП «Виноградар» повідомила йому про те, що для того щоб зареєструватися йому необхідно формально підписати договір та надала йому бланк договору піднайму. Умови та правові наслідки укладання договору піднайму паспортистка КП «Виноградар» йому не пояснювала.

Звертає увагу суду на те, що довіряючи паспортисту та не усвідомлюючи правил реєстрації він за вказівкою паспортистки у наданому йому бланку договору піднайму поставив підпис за себе та одночасно на підставі довіреності за ОСОБА_8 Фактично між ним та ОСОБА_8 яка-небудь угода про особливий порядок користування спірною квартирою, у тому числі користування квартирою на умовах піднайму, ніколи не укладалася.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, і після його смерті він проживає у квартирі і зареєстрований в ній, сплачує усі комунальні та інші обов'язкові платежі, підтримує квартиру у належному стані, провів поточний ремонт, змінив вхідні двері. А тому усі обставини справи та його дії свідчать про те, що він правомірно набув право користування спірною квартирою та усі права члена сім'ї наймача квартири, і відноситься до спірної квартири як до свого постійного місця проживання.

Посилається на те, що у зв'язку зі смертю наймача, він, як член сім'ї померлого звернувся до відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про переукладання договору найму на його ім'я, але до цього часу відповіді на вказану заяву не отримав.

На підставі вищевикладеного звертає увагу суду на те, що всупереч вимогам Закону працівники паспортного столу КП «Виноградар» змусили його підписати додатковий документ-договір піднайму, укладання якого не передбачено законом та не є обов'язковим в силу діючого житлового законодавства України. З обставин справи вбачається, що основний наймач спірної квартири - ОСОБА_8 ніколи не давав на це згоди та не доручав йому укладати від його імені такий договір. Своє особисте бажання на постійну реєстрацію та постійне його проживання у спірній квартирі ОСОБА_8 чітко виклав у нотаріально посвідченій заяві.

Вважає, що договір піднайму спірної квартири , який був ним формально підписаний на вимогу паспортистки КП «Виноградар» є недійсним, оскільки був укладений з порушенням вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 64, 65, 106 Житлового Кодексу України, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 2, 38 ЦК України», пунктів 1 та 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» звертається з даною зустрічною позовною заявою до суду.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні свої вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить суд первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить суд їх задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Представник третіх осіб в судовому засіданні підтримує первісну позовну заяву, а в задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, представника відповідача за первісним позовом, представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі рішення виконкому Мінської ради народних депутатів від 09 березня 1982 року № 102/21 ОСОБА_6 був виданий Ордер на зайняття 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Як вбачається із зазначеного Ордеру № 97864 серія Б, він був виданий ОСОБА_6 на сім'ю із п'яти осіб, а саме - на неї, ОСОБА_9 - матір ОСОБА_8, ОСОБА_10 - батька ОСОБА_8 та ОСОБА_11 - старшого брата ОСОБА_8

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що станом на початок 2010 року бабуся ОСОБА_6, мати та батько ОСОБА_8 померли, а старший брат ОСОБА_11 знаходився в місцях позбавлення волі та помер влітку 2010 року у зв'язку з хворобою. У спірній квартирі залишився проживати один ОСОБА_8, будучи в ній зареєстрованим з 8 травня 2000 року (а.с. 63).

Як вбачається з матеріалів справи, договір найму квартири було оформлено на бабусю ОСОБА_8 - ОСОБА_6, а у зв'язку з її смертю Розпорядженням виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради від 07 грудня 2010 року № 1148 договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 було переукладено з ОСОБА_8 (а.с. 9).

10.08.2010 року ОСОБА_8, перебуваючи вдома, випав з балкону своєї квартири на п'ятому поверсі та отримав тяжкі травми, зокрема закриту хребетно-спинно-мозкову травму, компресійно-уламковий перелом хребців, перелом ребра, що спричинило порушення функцій тазових органів (а.с.87, 120), а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, що підтверджується наданим суду Свідоцтвом про смерть від 26 січня 2011 року серія НОМЕР_2 (а.с.10).

Судом встановлено, що за свого життя ОСОБА_8 надав нотаріально посвідчену заяву від 22 листопада 2010 року, якою дав згоду на реєстрацію та постійне місце проживання на його житловій площі в квартирі номер АДРЕСА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі вищезазначеної нотаріально посвідченої заяви та договору піднайму квартири від 17.12.2010 року, укладеного між ним та ОСОБА_8, з 23 грудня 2010 року був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 6, 8, 30, 100).

Як вже зазначалося вище, Подільська РДА в місті Києві звертаючись з позовом до суду до ОСОБА_5 про виселення, обґрунтовує його тим, що останній без законних підстав проживає у спірній квартирі, а ОСОБА_5 звертаючись із зустрічним позовом до суду обґрунтовує його тим, що з січня 2010 року він та ОСОБА_8 проживають однією сім'єю, а тому він набув прав наймача квартири.

Однак з даними твердженнями відповідача ОСОБА_5 суд погодитись не може виходячи з наступних підстав.

Так зі змісту статей 58, 61 ЖК України вбачається, що підставою для зайняття житлового приміщення може бути ордер. Користування житловим приміщення у будинках державного і громадського фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Стаття 106 ЖК України визначає, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Частина друга статті 64 ЖК України дає визначення членів сім'ї наймача, а саме до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно статті третьої Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

З системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що користування житловим приміщення у будинках державного і громадського фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

У випадку смерті наймача та визнання членом сім'ї наймача іншої особи, якщо вони постійно проживали разом з наймачем і вели з ним спільне господарство, зазначена особа має право вимагати визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Незважаючи на вимоги зазначених норм процесуального Закону, відповідачем ОСОБА_5 не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України в підтвердження факту проживання його з ОСОБА_8 однією сім'єю, а ті які надані суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно спростовуються в сукупності іншими доказами які містяться в матеріалах справи.

Суд не приймає до уваги, як належні докази в підтвердження факту проживання однією сім'єю, надані відповідачем ОСОБА_5: заяву від 22.11.2010 року від імені ОСОБА_8, якою він дав згоду на реєстрацію у спірній квартирі ОСОБА_5 та ОСОБА_12; довіреність від 16.11.2010 року, якою ОСОБА_8 уповноважував ОСОБА_12 та ОСОБА_5 представляти його інтереси в усіх державних органах щодо приватизації на ім'я ОСОБА_8 спірної квартири (а.с. 28); довідку від 04.04.2011 року з Томашівської сільської ради Фастівського району на підтвердження того, що ОСОБА_5 поховав свого брата ОСОБА_8 (а.с. 31); наряд-замовлення від 08.02.2011 року від імені ОСОБА_5 про встановлення дверей в спірній квартирі (а.с.32); копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, зокрема у вересні 2010 року на суму 1000 грн., у жовтні 2010 року у сумі 5224,43 грн., у листопаді 2010 року у розмірі 1500 грн., про оплату за газ за січень 2011 - вересень 2011 року (а.с. 33- 38); довідку з Фастівської Центральної районної лікарні, про те, що з 8.11.2010 р. по 03.12.2010 року ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в цій лікарні (а.с. 39); копії квитанції про оплату ОСОБА_5 житлово-комунальних послуг та електроенергії після смерті ОСОБА_8 за період з лютого 2011 року (а.с. 40-42); довідку з ТОВ «Легіон» (м. Київ) від 24.01.2012 р. про те, що ОСОБА_5 працює в даній компанії на посаді охоронника та в період з 08.11.2010 року по 01.12.2010 року перебував у відпустці (а.с.58); довідку з Фастівської ЦРЛ від 15.02.2012 року про те, що особа, яка надавала допомогу ОСОБА_8 під час його госпіталізації, є ОСОБА_5 Дана довідка встановлює факт перебування ОСОБА_8 в стані, за якого ОСОБА_8 не міг пересуватися без сторонньої допомоги, потребував стороннього нагляду та допомоги (а.с. 59); наряд замовлення м'яких меблів - дивану від 19.01.2010 р. від імені ОСОБА_5 в спірну квартиру (а.с.60); наряд замовлення м'яких меблів - куточку від 05.05.2010 р. від імені ОСОБА_5 в спірну квартиру (а.с. 60); копію товарного чеку від 04.02.2010 р. на придбання комп'ютерного столу від імені ОСОБА_5 у спірну квартиру (а.с. 62), оскільки сам факт реєстрації відповідача на спірній житловій площі, поховання ОСОБА_8, перебування ОСОБА_8 на лікуванні, встановлення дверей, купівля меблів та робота в місті Києві не підтверджує факту проживання останнього з ОСОБА_8 однією сім'єю в спірній квартирі. Також з наданих квитанції про оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 33, 34, 35) не вбачається, що вони були оплачені безпосередньо ОСОБА_5 так само як і не вбачається цього з квитанцій про оплату спожитої електричної енергії (а.с.40,41,42), а квитанції про оплату за газ, де платником значиться ОСОБА_5, взагалі не оплачені (а.с.36, 37).

Також суду критично ставиться до показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які містяться на звукозаписах судових засідань в матеріалах справи та які показали, що ОСОБА_5 здійснював догляд за хворим ОСОБА_8 і, що брати жили у квартирі лише вдвох, та ОСОБА_5 матеріально утримував ОСОБА_8, оскільки їх покази спростовуються показами свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які показали, що у спірній квартирі до падіння ОСОБА_8, тобто до 10 серпня 2010 року, проживали квартиранти.

Крім того зазначена обставина, а саме факт проживання в спірній квартирі квартирантів підтверджується наданими суду Поясненнями від 10.08.2013 року відібраними працівниками Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві у ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, з яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, він орендує квартиру у гр. ОСОБА_8 (а.с.122).

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 своєї Постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність факту проживання однією сім'єю відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_8 понад 6 місяців до смерті наймача, у зв'язку з чим його позовна вимога про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з 7 січня 2010 року по день смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання наймачем за раніше укладеним договором найму та зобов'язання внести зміни до договору найму є похідними від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, про необхідність відмови у задоволенні якої суд прийшов до висновку з підстав зазначених вище, а тому вони також задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання договору піднайму від 17.12.2010 року недійсним з моменту його укладення то в її задоволенні також необхідно відмовити виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, 17.12.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, який діяв від свого імені та від іменні ОСОБА_8 на підставі Довіреності було укладено договір піднайму квартири АДРЕСА_1 (а.с. 100).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Зі змісту ж ст. 781 ЦК України вбачається, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ЖК України, у разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму.

Судом встановлено та не заперечується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8, помер.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 укладений з ОСОБА_8 припинив свою дію з ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку зі смертю наймача, так само як і припинив свою дію вищезазначений договір піднайму зазначеного житлового приміщення, оскільки він є нерозривно пов'язаним з основним договором найму. У зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про визнання його недійсним вже після припинення його дії є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Зі змісту статті 99 ЖК України вбачається, що піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи ту обставину, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту проживання його з ОСОБА_8 однією сім'єю, а також те, що договір піднайму від 17.12.2010 року є припиненим, суд приходить до висновку, про відсутність законних підстав у ОСОБА_5 на проживання у спірній квартирі, у зв'язку з чим останній підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, а тому первісний позов Подільської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Вимоги ж за зустрічним позовом не знайшли свого доведення в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають з підстав зазначених вище.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача Подільської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає стягненню судовий збір в розмірі 94, 10 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 58, 61, 64, 99, 106 ЖК України, ст.ст. 11, 215, 238, 626, 774, 781 ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58, 59, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_5 про виселення, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», Комунальне підприємство «Виноградар» - задовольнити.

Виселити ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37333608 судовий збір в розмірі 94, 10 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання договору піднайму недійсним з моменту його укладення, визнання наймачем за раніше укладеним договором найму та зобов'язання внести зміни до договору найму, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», Комунальне підприємство «Виноградар» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко