Рішення № 36374207, 18.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14882/13-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарях - Пасюку О. А.,

за участю:

представника позивача - Пахолок Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), мотивуючи свої вимоги тим, що 13.10.2011 року між ПрАТ СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-0000008360, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мітсубісі», державний № НОМЕР_1.

Зазначають, що 21.05.2012 року в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мітсубісі», державний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «ГАЗ», державний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Згідно розширеної довідки ВДАІ та постанови Подільського районного суду м. Києва, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення відповідачем п. 13.1 ПДР України.

Посилаються на те, що до них звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи. 25.06.2012 року на підставі Звіту № 1122 від 14.06.2012 року з визначення вартості матеріального збитку було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. І на підставі зазначених документів ними було здійснено виплату страхового-відшкодування в розмірі 85 101, 23 грн.

Звертають увагу суду на те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони «ГАЗ», державний № НОМЕР_2, застраховано у ВАТ НАСК «Оранта», за полісом № АВ/0713254, у зв'язку з чим 21.01.2013 року ними на адресу ВАТ НАСК «Оранта», була направлена Заява на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 3186/276ІЛ, яка згідно умов поліса № АВ/0713254 сплатила суму в розмірі 50 000, 00 грн. Тому згідно розрахунку різниця складає: 85 101, 23 грн. - 50 000, 00 грн. = 35 101, 23 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Зазначають, що 25.07.2013 року ними на адресу проживання відповідача була направлена Претензія про відшкодування шкоди № 5217/276ІЛ, але жодної відповіді отримано не було.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191, 1194 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути в порядку регресу з відповідача на їх користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 35101, 23 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позивача не визнає, мотивуючи тим, що він є не винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а також вважає, що вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 значно завищена. Однак просить суд винести рішення на власний розсуд.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2011 року між ПрАТ СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-0000008360, предметом якого є страхування транспортного засобу Мітсубісі, д/н № НОМЕР_1 (а.с.5).

Судом встановлено, що 21.05.2012 року в м. Києві на перехресті вул. Юрківська- Костянтинівська відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мітсубісі, д/н А1011АН під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу ГАЗ, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується наданими суду Довідками ДАІ (.с. 7, 8).

Як вбачається з матеріалів справи, винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля ГАЗ, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2, що підтверджується наданою суду постановою Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2012 року (а.с. 9). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вже зазначалося вище, 13.10.2011 року між ПрАТ СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-0000008360.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що власник застрахованого автомобіля Мітсубісі, д/н А1011АН ОСОБА_3 дійсно 22.05.2012 року звернувся до ПрАТ СТ «Іллічівське» із Заявою про подію, що має ознаки страхової та надав всі необхідні документи (а.с. 10).

Згідно наданого суду Звіту № 1122 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 14.06.2012 року (а.с.11-13), вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 85 101, 23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищезазначених документів ПрАТ СТ «Іллічівське» було складено страховий Акт № ЦО-29427-ЦО-05-0000008360-02 від 25.06.2012 року (а.с. 21), розраховано суму страхового відшкодування (а.с.22) та 06.07.2012 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 85 101, 23 (а.с. 23).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0713254. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну за даним Полісом складає 50 000, 00 грн. І зазначена сума ВАТ НАСК «Оранта» була сплачена ПрАТ СТ «Іллічівське».

Різниця між фактичною виплатою ПрАТ СТ «Іллічівське» страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_3 та отриманою страховою виплатою від ВАТ НАСК «Оранта», склала: 85 101, 23 грн. - 50 000, 00 грн. = 35 101, 23 коп.

Стаття ж 1194 ЦК України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відносини, які склалися між сторонами регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», які визначають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тому вимоги позивача в даному випадку ґрунтуються на суброгації, а не на регресі як то зазначає останній, а тому застосування ст. 1191 ЦК України до даних правовідносин є неприпустимим.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступних підстав.

Зі змісту статті 993 ЦК України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того дані приписи пролонгуються і в ст. 27 ЗУ «Про страхування».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках дав визначення суброгації та вказав на її відмінності від регресу.

Так перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. У випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна зі сторін набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України встановлено особливий правовий режим. Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Як вже зазначалося вище, позивач здійснив страхову виплату ОСОБА_3 саме на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-0000008360, предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, а тому дійсно до нього перейшло право вимоги страхувальника до винної особи.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про доведеність того факту, що між сторонами дійсно виникли відносини суброгації, а не регресу, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою саме в порядку суброгації.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак з інших підстав ніж ті на які посилається останній, а саме позов підлягає задоволенню з підстав виникнення між сторонами відносин суброгації.

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 351, 02 грн.

На підставі викладеного ст.ст. 979, 993, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», код ЄДРПОУ 25186738:

- суму по відшкодуванню шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 35 101, 23 грн.;

- судовий збір в розмірі 351, 02 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко