Ухвала суду № 36372564, 26.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/662/13-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л.І.Провадження № 22-ц/780/6266/13 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 26 26.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Малорода О.І.

суддів - Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс Банк» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року банк звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 1001716 грн. 16 коп., з яких: тіло кредиту - 600000 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 46322 грн. 24 коп., відсотки за користування кредитом - 287041 грн. 08 коп., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 68353 грн. 14 коп. та судовий збір.

Мотивував вимоги тим, що 30 серпня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитну лінію в національній валюті для споживчих цілей, на загальну суму 750000 грн., терміном з 20 серпня 2007 року до 20 серпня 2017 року із розрахунку 15,99 відсотків річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами. У вказаний договір сторонами вносилися зміни щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість за кредитом.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача 197 500 грн. заборгованості за кредитом, 94 705 грн. 02 коп. заборгованості за відсотками.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього 94705 грн. 02 коп. заборгованості за відсотками, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду є необґрунтованим в частині стягнення з нього відсотків за користування кредитом.

Вважає, що судом не взято до уваги того, що банк в порушення умов договору припинив видачу йому кредитних коштів без відповідної правової підстави.

Також на його думку, судом не взято до уваги того, що в травні 2011 року позивач отримав від нього кошти на погашення тіла кредиту та відсотків в сумі 10000 грн., але направив вказані кошти на оплату пені, чим порушив вимоги ст. 613 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд неправильно зазначив про уточнення позовних вимог з боку банку, оскільки позовні вимоги не уточнялися і підтримувалися представником банку в тому розмірі, що подавалися.

На його думку, суд в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, взяв до уваги лише слова відповідача та його свідка про припинення кредитування за спірним договором.

Також вважає, що суд безпідставно відмовив в стягненні пені, оскільки її сплата передбачена кредитним договором та відповідає положенням ст. 550 ЦК України.

Вказує, що судом помилково встановлена сума боргу за тілом кредиту в розмірі 197500 грн., оскільки згідно розрахунку наданого банком ця сума - 600000 грн., а за відсотками - 287041 грн. 08 коп., а не - 94705 грн. 02 коп. як розрахував суд. Також судом не враховано, що пеня має сплачуватися за весь період прострочення, оскільки кредитний договір є договором про збільшення строку позовної давності стягнення пені.

Апеляційну скаргу відповідача та позивача слід відхилити.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитну лінію в національній валюті для споживчих цілей, на загальну суму 353500 гривень, терміном з 20 серпня 2007 року до 20 серпня 2017 року із розрахунку 15,99 відсотків річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з Договором у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору відповідач зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування щомісяця до « 10» числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті відповідачем щомісяця у термін до 10 числа наступного за місяцем нарахування відсотків.

Згідно з п.1.3 у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем своїх зобов"язань за Договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 3 (три) відсотки річних, починаючи від розміру, встановленого в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 9.1 договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.3 Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

03 березня 2008 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до вказаного вище договору, відповідно до умов якого кредит надається позичальникові строком з 30 серпня 2007 року до 03 березня 2008 із сплатою 15,99 відсотків річних, а з 03 березня 2008 року до 30 серпня 2017 року - 17,49 відсотків річних. Відповідно до п. п. 1.1. 1.2. 5.1 вказаного договору позивач надав відповідачу кредитну лінію в національній валюті для споживчих цілей, на загальну суму 750 000 гривень.

30 серпня 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки № 191-001/07Ф.

Задовольняючи позов частково, суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов"язання за договором кредиту, в зв"язку з чим в нього станом на 03.12.2012 року виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 197500 грн.

Суд розраховуючи заборгованість за відсотками виходив з того, що в 2010, 2011 роках було 365 днів, у 2012 році - 366 днів, то при процентній ставці, що після змін у 2008 році становила 18,5 % - розмір нарахованих процентів за 1 день у 2010, 2011 роках складає 100 грн. 10 коп., відповідно за 31 день в місяці - 3103 грн. 18 коп., за 30 днів в місяці - 3003 грн. 18 коп. З розрахунку, наданому банком видно, що заборгованість за процентами (а.с. 50 т. 1) нарахована з 01.05.2010 року. Таким чином, з врахуванням кількості днів в місяці, заборгованість за 2010, 2011 роки за процентами за користування кредитом 197500 грн. становить: 12 місяців (31день)х3103 грн. 18 коп.= 37238 грн. 16 коп., 7 місяців (30 днів)х3003 грн.08 коп. = 21021 грн. 56 коп., 1 місяць (28 днів)х100 грн. 10 коп. = 2802 грн. 88 коп., а всього 61062 грн. 60 коп. За 2012 рік: проценти за 1 день прострочення становлять: 197500х18,5%:366= 99 грн. 83 коп. В місяць з кількістю 30 днів - 2994 грн. 88 коп., в місяць з кількістю 31 день- 3094 грн. 70 коп., за 29 днів - 2895 грн. 04 коп., за 2 дні - 199 грн. 66 коп. Таким чином, з врахуванням, що у 2012 році було 6 місяців з кількістю днів - 31, 4 місяці по 30 днів, один місяць 29 днів, то розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за 2012 рік становить: (4х2994,88=11979 грн. 52 коп.)+(6х3094 грн. 70 коп. =18568,2)+2895 грн. 04 коп. +199 грн. 66 коп., а всього 33642 грн. 42 коп.

Сума загальної заборгованості за відсотками станом на 03.12.2012 року становить 94705 грн. 02 коп.

Суд першої інстанції, врахувавши, що позивач не виконав ухвал суду щодо подання доказів в підтвердження чи спростування існування розпорядження банку про тимчасове припинення кредитування, та покази свідка, з яких випливає, що банк в односторонньому порядку без письмових попереджень припинив кредитування відповідача, також враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань, дійшов висновку, що заборгованість частково виникла з вини самого позивача, в результаті невиконання ним умов договору, тому в частині вимог щодо стягнення пені відмовив.

Однак колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.1 спірного кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової його частини, згідно графіка зменшення ліміту кредитування і/або внесення відсотків за користування кредитом, боржник сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної п. 1.2 договору від суми заборгованості за весь період прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України пеня підлягає стягненню в межах річного строку позовної давності.

Однак, виходячи з наданого позивачем розрахунку пені за вказаним кредитним договором, вбачається, що банк провів розрахунок пені лише до 12 березня 2012 року.

А оскільки пеня підлягає стягненню за період з 01 квітня 2012 року по 01 квітня 2013 року, то суд позбавлений можливості стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, а оскаржуване рішення правильне по суті і справедливе, тому воно не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Інші заперечення відповідача та позивача на правильність рішення не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України колегія відхиляє апеляційні скарги сторін і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс Банк» - відхилити.

Залишити без змін рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: