Ухвала суду № 36372302, 25.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9727/12 Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/6755/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 44 25.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Коцюбинська селищна рада Київської області про визначення порядку користування земельною ділянкою,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що є співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року, відповідачу ОСОБА_4 належить 47/100 частин цього ж будинку на підставі договору дарування від 02 липня 1996 року. 14 липня 2005 року Коцюбинська селищна рада закріпила за цим будинком земельну ділянку пл. 677 кв.м.; рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2009 року визнано недійсним п. 2 рішення Коцюбинської селищної ради № 3/23 від 14 липня 2005 року в частині виділення їм у користування 53/100 частин земельної ділянки згідно долі у праві власності на будинок, п. 1 цього ж рішення залишився без змін. Зараз у них виникає необхідність у визначенні порядку користування земельною ділянкою, а відповідач не бажає вирішувати спір добровільно. Посилаючись на вимоги ст. ст. 88, 158 ЗК України просили визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, виділивши їм в спільне користування частину земельної ділянки пл. 359 кв.м., а ОСОБА_4 - 318 кв.м. в межах згідно висновку судової експертизи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року закрито провадження в даній справі.

Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження по даній справі, прийшов до висновку, що судом вже було ухвалено рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою позов було задоволено частково, визначено порядок користування земельною ділянкою, що закріплена за будинком АДРЕСА_1 по ІІ варіанту висновку спеціаліста.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2006 року скасоване дане рішення та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_4

Таким чином судом розглядався спір між іншими сторонами, оскільки 18 червня 2006 року із позовом до Ірпінського міського суду Київської області зверталися до суду із позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а ОСОБА_2 був залучений до участі в справі як третя особа та із вимогами про визначення порядку користування земельною ділянкою не звертався.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що на час ухвалення рішення Апеляційним судом Київської області від 23 лютого 2006 року, яким відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, існувало рішення 26 сесії IV скликання Коцюбинської селищної ради Київської області № 3/35 від 14 липня 2005 року, яким за будинком закріплювалася площа земельної ділянки та виділялася в користування позивачів частина земельної ділянки, яка відповідала їх частині в праві власності на будинок, тобто спір між сторонами було вирішено по суті. Лише 28 березня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2010 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2009 року залишив в силі, яким п. 2 вказаного рішення Коцюбинської селищної ради Київської області в частині виділення позивачам у користування частини земельної ділянки визнано недійсним, всі рішення по приватизації земельної ділянки визнано недійсними, визнано державний акт про право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язано демонтувати паркан, який розділяв земельні ділянки сторін.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо того, що існує рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спростовуються матеріалами справи, оскільки, як вбачається із заявлених позовів, їх правові підстави є різними, також різними є і сторони по справі, а також зазначені інші обставини, на які посилаються позивачі як на підставу їх позовних вимог.

Відтак, не ґрунтуються на законі і висновки суду першої інстанції про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України, оскільки постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та із порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.