Постанова № 36360095, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/13704/11

№ К/9991/13704/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-10462/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до фізичної особи -підприємця (СПД) ОСОБА_2

про стягнення штрафних санкцій в сумі 3840,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено: стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України заборгованість по сплаті штрафних санкцій у сумі 3840,00 грн.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для звернення ДПІ з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3840,00 грн., застосованих згідно рішення від 21.05.2010 № 0003612301, став факт не сплати відповідачем цієї суми штрафу у добровільному порядку. Вказане рішення було прийнято за наслідками висновків проведеної ДПІ перевірки СПД ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 29.03.2010 № 619/17-218/НОМЕР_2 (від 11.05.2010 № 2333/20/31/23/НОМЕР_2 про порушення відповідачем норм ст.ст. 2 та 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (Закон № 98/96-ВР): здійснення торгівельної діяльності з 01.01.2009 по 30.06.2009 без одержання відповідних торгових патентів, при місячній вартості торговельного патенту - 320,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що при проведенні вказаної перевірки СПД ОСОБА_2 ДПІ було встановлено факт перевищення відповідачем, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку на звітності, обсягу виручки у IV кварталі 2008 року, встановленого ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оскільки розмір такої виручки становив 2916711,36 грн.

Статтею 1 Указу № 727/98 установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст. 5 цього Указу).

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

За визначенням частини 1 ст.2 цього Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Патентуванню, згідно з частиною 1 ст.3 Закону № 98/96-ВР підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (частина 2 цієї статті).

Враховуючи встановлений факт перевищення відповідачем як платником єдиного податку граничного розміру виручки у ІV кварталі 2008 року, що має наслідком перехід з І кварталу 2009 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що при здійсненні торгівельної діяльності відповідач зобов`язаний був придбати торгівельний патент. Оскільки відповідач не виконав норм Закону № 98/96-ВР щодо придбання такого патенту та здійснював торгівельну діяльність за період з 01.01.2009 по 30.06.2009 без його одержання, що ним не оспорюється у судовому процесі, ДПІ правомірно застосувала штрафні (фінансові) санкції, передбачені абзацом 4 пункту 1 ст. 8 Закону № 98/96-ВР.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій помилкового застосували норми Господарського кодексу України (ГК).

Згідно з частиною 1 ст. 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 цього Кодексу адміністративно-господарський штраф віднесено до видів адміністративно-господарських санкцій.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК).

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанції, зробили правильний висновок, що вони не поширюються на штрафні санкції, накладені за порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, однак, судами зроблено помилковий висновок щодо природи штрафних санкцій, встановлених абзацом 4 пункту 1 ст. 8 Закону № 98/96-ВРта застосованих до СПД ОСОБА_2 згідно з рішення від 21.05.2010 № 0003612301, які є адміністративно-господарськими санкціями, а отже на них поширюються норми ст. 250 ГК.

Враховуючи, що відповідач здійснював торгівельну діяльність без відповідного торгівельного патенту з 01.01.2009 по 30.06.2009, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003612301 датовано 21.05.2010, то у силу норм ст. 250 ГК стягненню підлягає виключно сума за період з 22.05.2009 по 30.06.2009, тобто 867,10 грн. Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до частини 4 ст. 9 Закону № 98/96-ВР суми штрафів, встановлених за порушення норм цього Закону, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задовольнити частково: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь бюджету м. Харкова (одержувач УДК у Київському районі м. Харкова, код одержувача 24134573, рахунок № 31117104700004, банк одержувача ГУДК України в Харківській області, МФО 851011) штрафні (фінансові) санкції у сумі 867,10 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош