Ухвала суду № 36360072, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/85845/11

№ К/9991/85845/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

у справі № 2а-1670/2087/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 адміністративний позов прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві до СПД ОСОБА_4 задоволено: стягнуто з СПД ОСОБА_4 на користь ДПІ у м. Полтаві податковий борг з податку з доходів найманих працівників у сумі 2585,76 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: стягнуто з СПД ОСОБА_4 на користь бюджету на казначейський рахунок 33215800700002, код бюджетної класифікації платежу 11010101, одержувач УДК у м. Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувача УДК у Полтавській області, МФО 831019 податковий борг з податку з доходів найманих працівників у сумі 2585,76 грн.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку СПД ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.08.2005 по 18.01.2008, за результатами якої складено акт від 01.04.2008 № 442/1703/НОМЕР_1/01/ДХЄ.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2008 № 0005591703/0 про донарахування податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2585,76 грн. (у т.ч. 861,92 грн. - основний платіж та 1723,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача, проте повернуто із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що складено акт про повернення від 28.05.2008.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) у разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

На виконання приписів цієї норми податковим органом 28.05.2008 розміщено на дошці податкових оголошень податкове повідомлення-рішення від 24.04.2008 № 0005591703/0.

Крім того, ДПІ направлено на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги, які отримані останнім 25.03.2009 та 17.05.2009 відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, приєднаними до справи.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону 2181-ІІІ податковий борг визначено як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З огляду на те, що заборгованість відповідача у сумі 2585,76 грн. є узгодженою, але не сплаченою в установлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ строк, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання цієї заборгованості податковим боргом відповідача, який підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до пункту 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України (ПК) органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавців межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 9.1. пункту 9.1 статті 9 ПК податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Зарахування загальнодержавних податків і зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (БК).

Частиною 4 ст. 45 БК встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно застосував норму частини 4 ст. 45 БК та стягнув податковий борг з доходів фізичних осіб у сумі 2585,76 грн. на користь бюджету відповідно до розподілу доходів від цього податку між бюджетами.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош