Ухвала суду № 36359738, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/800/10053/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Зарудяна Н. О. Наталенко Д. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 06.10.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 рокуу справі№ 2-а-3932/12/1070 (2а-1762/11/1070)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика Україна»до за участюЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, Головного Управління державного казначейства у Київській області Прокуратури Київської областіпростягнення бюджетної заборгованості та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2012 року у справі № 2-а-3932/12/1070 (2а-1762/11/1070), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області № 0000202300/0 від 03.08.2010 року, № 0000212300/0 від 03.08.2010 року, № 0000202300/1 від 08.10.2010 року та № 0000212300/1 від 08.10.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 60, 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Прокурор заявою від 27.02.13 приєднався до касаційної скарги.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.02.2009 року ТОВ «Агро Логістика Україна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

З декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року вбачається усього податкових зобов'язань 79 267,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту 1 874 771,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення 1 795 504,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду 8 362 758,00 грн. (рядок 23). В рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 4 520 586,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 4 520 586,00 грн. (рядок 25.1).

22.03.2010 року ТОВ «Агро Логістика Україна» подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. За даними податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року усього податкових зобов'язань 93 681,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту - 142 804,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення 49 123,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду 5 571 009,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2 281 912,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 2 281 912,00 грн. (рядок 25.1).

19.04.2010 року ТОВ «Агро Логістика Україна» подало до Яготинської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Заданими податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 р. усього податкових зобов'язань 189 230,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту 262 370,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення 73 140,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду 3 338 220,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 3 260 724,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 3 260 724,00 грн. (рядок 25.1).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Яготинською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро Логістика Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складено акт № 565/2300/34233603 від 22.07.2010 року.

В розділі 4 акта перевірки відповідачем зазначено, що неможливо підтвердити заявлену ТОВ «Агро Логістика Україна» суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 4 520 586,00 грн., за лютий 2010 року на суму 2 161 530,00 грн., за березень 2010 року на суму 1 721 054,00 грн., що пов'язано з порушенням позивачем пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 120 383,00 грн. та за березень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 1 548 670,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000202300/0 від 03.08.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, в тому числі заявленого в рахунок завищення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 120 383,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000212300/0 від 03.08.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування, в тому числі заявленого в рахунок завищення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 548 670,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

08.10.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120 383,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000212300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 548 670,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що допущені позивачем порушення не впливають на формування розміру від'ємного значення поточного звітного (податкового періоду) та є підставою для винесення податкового повідомлення рішення форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування на суму 120 383,00 грн. за лютий 2010 року та 1 548 670,00 грн. за березень 2010 року.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржувані рішення не відповідають вказаним вимогам.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що платник протягом квітня-грудня 2007 року, січня-грудня 2008 року та січня 2009 року не відображав у декларації з податку на додану вартість в р. 25 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню та не подавав до податкового органу зави про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. З посиланням на пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган дійшов висновку про заниження суми бюджетного відшкодування у зв'язку з чим направлено платнику відповідні повідомлення-рішення на загальну суму 12 537 210,00 грн.

Проте, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки вказаним обставинам, не дослідили питання прийняття зазначених в акті повідомлень-рішень, їх подальше оскарження та вплив на формування суми бюджетного відшкодування за спірний період.

Зазначене порушення відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити чи приймались на підставі зазначені в акті перевірки податкові повідомлення-рішення, а в разі прийняття - чи оскаржувались вони в адміністративному чи судовому порядку, чи були чинними на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, чи впливають зазначені суми разом з виявленими порушеннями на формування від'ємного значення в зазначених в акті податкових періодах з посиланням на норми законодавства, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 2-а-3932/12/1070 (2а-1762/11/1070) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак