Ухвала суду № 36359735, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/800/52945/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Клюка В. Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій областіна постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 рокуу справі№ 2-а-5482/10/2770/3за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД»до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі № 2-а-5482/10/2770/3 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Анне ЛТД» задоволено, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі № 2-а-5482/10/2770/3 скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001712310/1/1451 від 28.07.2010 року та № 0001712310/1/1452 від 28.07.2010 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами заявника, просить залишити в постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Хмельницькій області планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Анне ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, складено акт від 02.07.2010 року № 1369/230/14159997, яким зафіксовано порушення товариством пп. 4.1 ст. 4, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 223 677,00 грн. за квітень-травень, серпень-жовтень 2009 року, та порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 1 184 463,00 грн. за II - IV квартали 2009 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 року № 0001712310/1/1451, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 335 516,00 грн. (основний платіж - 223 677,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) - 111 839,00 грн.), та від 28.07.2010 року № 0001712310/1/1452, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 634 780,00 грн., з яких 1 184 463,00 грн. податку на прибуток та 450 317,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування валових витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується реальність господарський операцій по договорах з ПП «Неоламнова», ТОВ «ТД Сафір», ТОВ «Автостиль», ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, за наслідком яких сформовано валові витрати та з «ТД Сафір», ТОВ «Автостиль», за наслідком операцій з якими сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю доводів податкового орану про те, що фактично операції з цими контрагентами не виконувались, первинні документи позивача за відносинами з ПП «Неоламнова», ТОВ «ТД Сафір», ТОВ «Автостиль», ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 не мають правового значення, не можуть бути використанні при формуванні спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів такий висновок апеляційного суду вважає передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови апеляційної інстанції повинна містити, зокрема, встановлені судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки при розгляді спору судом апеляційної інстанції не зазначено з посиланням на відповідні первинні документи обставини, якими спростовується висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій з відповідними контрагентами.

Доводи апеляційного суду про наявність первинних документів, виданих по спірних господарських операцій, як підстава для формування валових витрат і, як наслідок, податкового кредиту, є необгрунтованими, оскільки вони не можуть бути єдиною підставою для задоволення позову без дослідження питання реального виконання спірних операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання реального виконання господарських операцій, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі у справі № 2-а-5482/10/2770/3 скасувати.

Справу напрати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак