Ухвала суду № 36359739, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/67577/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011

у справі № 2а/0370/966/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вест Ойл Груп») звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Луцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001772302/0.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правових відносин з постачальниками за січень, лютий 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування по деклараціях за лютий, березень 2010 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 23.12.2010 №9910/23-3/34524327.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством не підтверджену заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 194927,00.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що податковим органом неможливо встановити постачальника третьої ланки позивача - ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл» за договорами купівлі нафтопродуктів із ТОВ «Континент Нафто Трейд» та із ТОВ «ТД «Континіум-Галачина», оскільки відповідно до відповіді ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, провести зустрічну перевірку немає можливості, в зв'язку з тим, що станом на дату надання інформації, суб'єкт господарської діяльності (ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл») не знаходиться за місцем реєстрації. Станом на 23.12.2010 матеріалами перевірки неможливо підтвердити суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету на рахунок платника в банк.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001772302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 194927,00 грн., в тому числі: за декларацією за лютий 2010 року - 44096,00 грн. і за березень 2010 року - 150831,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 №165.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Судами встановлено, що відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача - ТОВ «ТД «Континіум-Галачина» та ТОВ «Континент Нафто Трейд» в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість станом на момент здійснення спірних господарських операцій не надано, податкові накладні: від 31.01.2010 №704 на загальну суму 34350004,63 грн., в т.ч. ПДВ - 5725000,77 грн.; від 27.02.2010 №6021 на загальну суму 31860000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5310000,00 грн., на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена продавцями у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Отже, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ, повністю сплачену постачальниками нафтопродуктів, а саме, ТОВ «ТД «Континіум-Галачина» та ТОВ «Континент Нафто Трейд», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними, які складені та зареєстровані відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами встановлено, що податкові накладні на підставі яких позивачем заявлено бюджетне відшкодування виписані ТОВ «ТД «Континіум-Галачина» та ТОВ «Континент Нафто Трейд», а не ТОВ «Маршал-Трйед-Ойл», яке з позивачем безпосередньо господарської діяльності не провадило.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 194927,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров