Постанова № 36359701, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/34676/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011

у справі № 2а/0570/3981/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Елегант»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Елегант» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Торгова фірма «Елегант») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення відповідачем перевірки господарської одиниці - магазину, який належить позивачу та розташований за адресою: м. Донецька, пр. Ілліча, 11, щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, податковим органом було складено акт № 0022/05/23/24644446 від 07.02.2011.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000592344 від 25.02.2011, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР) та № 0000602344 від 25.02.2011, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15400,00 грн. за порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі по тексту - Положення).

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугувало не збереження фіскального звітного чеку №1857 протягом встановленого терміну; не оприбуткування суми готівкових коштів-розрахунків у другому розділі книги обліку розрахункових операцій, а саме 05.02.2011; згідно Z-звіту №1888 були розрахунки і сума виторгу склала 3080,00 грн., але у другому розділі книги запис за цей день відсутній, про що перевіряючими про це зроблено запис у книзі. Таким чином не оприбуткування склало 3080,00 грн. Під час проведення перевірки наступні сторінки другого розділу книги обліку розрахункових операцій також заповнені не були.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невнесення позивачем відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій свідчить про порушення ним порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, однак не може бути кваліфіковано як неоприбуткування готівки в касі підприємства.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Виходячи із системного аналізу норм Положення вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров