Ухвала суду № 36359699, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/81849/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 2а-12665/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбункер-Керч»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбункер-Керч» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Трансбункер-Керч») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Керчі АР Крим) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Керчі АР Крим було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Трансбункер-Керч» щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 17.08.2010 №1140/15-2/35526409.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2010 №0002241502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) у розмірі 628729,00 грн. та від 25.08.2010 №0002231502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1860,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем прийнято рішення, яким залишив без змін вказані податкові повідомлення-рішення та збільшено на 93,00 грн. суму податкового зобов'язання з ПДВ визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 25.08.2010 №0002231502/0 у частині штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), у зв'язку з чим задекларована сума бюджетного відшкодування до зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів зменшується на суму 628729,00 грн. та підпункту 5.10, підпункту 5.11 пункту 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (далі по тексту - Порядок), у зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 1860,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення заповнення показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за червень 2010 року) що здійснюється з урахуванням роз'яснень Державної податкової адміністрації України від 15.07.2010 №14134/7/16-1117. Одночасно, за результатами перевірки встановлено, що підприємством не враховані результати виїзної планової документальної перевірки (акт №425/23-1/35526409 від 26.03.2010), за якими значення рядка 26 зменшено на 22205,00 грн. (по операціям за квітень 2009 року та грудень 2009 року). Також, встановлено завищення значення у частині залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів постачальникам таких товарів у попередніх податкових періодах та не погашеної податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів у сумі 628729,00 грн.(рядки 24, 25.2. декларації з ПДВ за червень 2010 року) та заниження значення рядка 26 на 606524,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач задекларував до рядку 23 декларації з ПДВ за червень 2010 року суми податкового кредиту, що були сплачені ним контрагентам під час періоду коли позивач був зареєстрований платником податку менш ніж 12 послідовних календарних періодів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларована у рядку 23 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 23 1 + рядок 23.2 + рядок 23.3 + рядок 23.4)» суму у розмірі 641324,00 грн., при цьому у рядку 23.1 зазначена сума 10735,00 грн. у рядку 23.2 сума 130589,00 грн., у рядку 23.3 сума 500000,00 грн., у рядку 25.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» позивачем задекларована сума 628729,00 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у контрагента товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка мала статус платника податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем сум ПДВ постачальникам у період вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та лютий 2009 року підтверджується матеріалами справи, а також в матеріалах справи наявні податкові накладні виписані у зазначені періоди ТОВ «Ленморнііпроект-Україна».

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ за наслідком здійснення розрахунків та сплати сум ПДВ ТОВ «Ленморнііпроект-Україна».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у пряму залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість 06.06.2008, отже право на отримання бюджетного відшкодування виникло у позивача у липні 2009 року.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» позивач мав декларувати, починаючи з липня 2009 року, суму бюджетного відшкодування у рядку 25 податкової декларації (25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» або за його рішенням 25.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»).

Позивач зазначає, що ним у декларації за липень 2009 року помилково була відображена сума податкового кредиту у розмірі 728774,00 грн. замість рядка 25 у рядку 26.

Проте, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що така помилка позивача не може бути підставою для зменшення суми, що задекларована позивачем у рядку 25.2 «у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів».

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій вірно встановлена безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.7.2 пункту 7. 7 статті 7 Закону №168/97-ВР, в зв'язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 606524,00 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем підпунктів 5.10, 5.11 пункту 5 Порядку, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до положень підпункту 5.10 пункту 5 вказаного порядку, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного знамення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Підпунктом 5.11. пункту 5 вказаного порядку встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року різниця між рядком 20 та 23 є негативна (12595,00 грн. - 641524,00 грн.).

Таким чином, висновки ДПІ в м. Керчі про завищення бюджетного відшкодування і донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сум: 1860,00 грн., та штрафу у сумі 93,00 грн. є безпідставними

Крім того, з акту перевірки вбачається, що відомості про порушення позивачем підпунктів 5 10, 5.1 1 пункту 5 Порядку вказані відповідачем лише у висновку акту.

Разом з тим, акт перевірки не містить аналізу та обґрунтування такого порушення в описовій частині акту з урахуванням вимог Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про допущені позивачем порушення без фактичного дослідження всіх обставин.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров