Постанова № 36358501, 06.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2013 р. справа № 2а-8482/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення допомоги при народженні дитини,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у жовтні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради по нарахуванню допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 з 01.03.2011 по 29.02.2012 у розмірі 884,00 грн.; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради недоплачену допомогу при народженні другої дитини з березня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 4080,00 грн.; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради здійснювати щомісячні виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 у розмірі 1224,00 грн. з 01.03.2012 по 29.02.2013.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради по нарахуванню допомоги ОСОБА_1 при народженні другої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 01 березня 2011 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради здійснити перерахунок, виплатити та надалі виплачувати ОСОБА_1 допомогу при народженні другої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі та в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», як на другу дитину, з 01 березня 2011 року, з урахуванням суми вже виплаченої допомоги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради з заявою про надання державної допомоги при народженні другої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради № 08-12/5021 від 12.05.2011, ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини з 01.02.2011 по 28.02.2011 у розмірі 7344,00 грн., з 01.03.2011 по 29.02.2012 - у розмірі 884,00 грн., тобто в розмірі, що виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» при народженні першої дитини.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що для визначенні розміру призначення позивачу допомоги при народженні дитини (ОСОБА_2) звернувся з запитами до УПСЗН Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, Антрацитівської міської ради Луганської області, Міської дитячої поліклініки № 1 та встановив, що донька від першого шлюбу - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на утриманні та вихованні матері (ОСОБА_4), спільно з ОСОБА_1 не проживає, а тому відповідачем правомірно призначено допомогу при народженні ОСОБА_2 у розмірі, що виплачується при народженні першої дитини.

Надаючи оцінку оскаржуваним діям Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради та доводам апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).

Статтею 12 Закону визначено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22 розмірам прожиткового мінімуму - на першу дитину; кратній 45 розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину; кратній 90 розмірам прожиткового мінімуму - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 затверджено порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема пунктом 10 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Згідно з пунктом 13 вказаного Порядку розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є батьком двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька народжена в першому шлюбі), яка проживає спільно з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька народжена в другому шлюбі).

Судом вставлено, що позивач батьківських прав не позбавлений, від виховання першої доньки - ОСОБА_3, не відмовлявся, утримання останньої здійснює спільно з її матір'ю шляхом сплати аліментів.

Вирішуючи спір колегія суддів зазначає, що для визначення розміру допомоги при народженні дитини вирішальне значення має кількість живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога. При цьому призначення особі допомоги при народженні дитини в тому чи іншому розмірі не може ставитись в залежність від факту окремого проживання дитини.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по призначенню ОСОБА_1 допомоги при народження другої дитини ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому для виплати допомоги при народженні першої дитини, адже на момент народження другої дитини - ОСОБА_2, на утриманні позивача перебувала донька, народжена в першому шлюбі - ОСОБА_3

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином суд не може вирішувати спір на майбутнє, адже захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року в адміністративній справі № 2а-8482/11 змінити, виключивши з резолютивної частини судового рішення слова: «та надалі виплачувати».

В іншій частині постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року в адміністративній справі № 2а-8482/11 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова