Постанова № 36357553, 27.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 9104/29480/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» та Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-5405/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - ДПІ у Дрогобицькому районі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» (далі - ТзОВ «TFC GROUP»), в якому просила продовжити умовний адміністративний арешт активів відповідача на строк до 729 днів.

Позовні вимоги обґрунтовувала посиланням на те, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу в розмірі 19699.95 грн. та порушенням останнім правил відчуження активів, а саме автомобіля Chevrolet Aveo, який, згідно витягу від 17 листопада 2009 року № 25356567 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, перебував в податковій заставі, до нього застосовано умовний адміністративний арешт активів, звільнення від якого призведе до їх зникнення або знищення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року вказаний позов задоволено частково, продовжено умовний адміністративний арешт активів ТзОВ «TFC GROUP» (код ЄДРПОУ 22407311) на строк 30 днів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що станом на момент реєстрації податкової застави та на момент прийняття рішення про застосування умовного арешту його активів у нього відсутній податковий борг, що в свою чергу свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача необхідно відмовити, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 червня 2010 року начальником ДПІ у Дрогобицькому районі прийнято рішення № 000001 про застосування умовного адміністративного арешту активів ТзОВ «TFC GROUP» у зв'язку з порушенням таким платником податків правил відчуження активів, визначених пунктом 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та з метою забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження сплати ним податкового боргу, натомість позивачем було долучена до матеріалів справи довідку про його наявність в сумі 19699.95 грн., однак, останній належно не обґрунтував доцільність продовження строку застосування адміністративного арешту активів саме на 729 днів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок застосування адміністративного арешту активів платників податків та порядок його продовження регулюються статтею 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 цього Закону адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Згідно з підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.

Відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Як визначено підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів полягає у забороні вчинення платником податків будь-яких дій щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Таким чином, до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно продовження строку застосування адміністративного арешту активів входять обставини наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту активів платника податків, а також обставини, якими податковий орган обґрунтовує необхідність продовження такого строку, зокрема щодо загрози зникнення або знищення активів у випадку їх звільнення з-під адміністративного арешту.

Посилання позивача на наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 19699.95 грн. спростовується наданими відповідачем суду платіжними дорученнями, які містять усі необхідні реквізити, засвідчені підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, а відтак, є належними та допустимими доказами в підтвердження відсутності у відповідача податкового боргу та в свою чергу відсутності підстав для застосування адміністративного арешту його активів.

Натомість судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність у відповідача податкового боргу у зв'язку з поданням неналежно оформлених платіжних доручень.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішення начальника ДПІ у Дрогобицькому районі від 16 червня 2010 року № 000001 про застосування умовного адміністративного арешту активів ТзОВ «TFC GROUP» не містить жодних даних про час, на який застосовувався адміністративний арешт, що також є підставою для відмови у задоволенні позову податкового органу про продовження строку такого арешту.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-5405/10/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «TFC GROUP» про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС