Постанова № 36357434, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8929/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтліст» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача при формулюванні висновків в акті перевірки від 16 квітня 2013 року № 1354/22-205/33086430 та по внесенню змін у податкову звітність позивача з податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі висновків вказаного акту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року в задоволені вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби у період із 12 по 15 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 квітня 2013 року складено акт №1354/22-205/33086430 про результати проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» за період з 01 жовтня по 31 грудня 2012 року.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п. 135.1, 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п. 137.1, 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий орган висновки акту перевірки обґрунтовує тим, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтліст» та контрагентами не мали реального товарного характеру, а первинні документи на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у ході проведення перевірки позивача діяв у спосіб, встановлений законодавством, з дотримання встановленої законом процедури вчинення дій.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Пунктом 61.1. статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. До способів здійснення податкового контролю, зокрема, відноситься проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3. пункт 62.1. стаття 61 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки від 16.04.2013 року №1354/22-205/33086430 вбачається, що його висновки зроблені на підставі наявних у податкового орагану даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки.

Акт перевірки не містить посилань на первинні документи, в акті не вказано, які саме договори на думку податкового органу є нікчемними.

Наведене вказує на те, що з порушенням норм чинного законодавства вчинені дії відповідача при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтліст» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітан Груп», колегія суддів зважає на наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладання договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом колегією суддів до уваги не приймаються.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), тому зазначення таких висновків без будь-якого зв'язку з податковими зобов'язаннями суб'єкта підприємницької діяльності, донарахування визначених податковим органом податків - є намагання перебрати на себе функцій судової влади.

Позивачем надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Викладені в акті перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо складання висновків в акті перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.04.2013 року №1354/22-205/33086430.

З урахуванням заявлених позовних вимог у співставленні з повноваженнями адміністративного суду при розгляді справи колегія суддів дійшла висновку, що належним та достатнім захистом порушених прав позивача буде визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби при складанні висновків акта документальної позапланової перевірки від 16.04.2013 року №1354/22-205/33086430.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З огляду на положення статті 86 Податкового кодексу України випливає, що у разі вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось, але внесено зміни в податкову звітність позивача з податку на додану вартість в склад податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад-грудень 2012 року.

Податковий орган використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій.

Поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтліст» судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби щодо складання висновків зазначених у акті перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.04.2013 року №1354/22-205/33086430 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012» .

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби по внесенню змін в податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» з податку на додану вартість в складі податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі висновків акту перевірки від 16.04.2013 року №1354/22-205/33086430.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтліст» 68,82 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 34,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 19.12.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.