Ухвала суду № 36355531, 19.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Варнавська Л.О.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Гусєва В.В.,

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Сніжнянська міська рада, комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» м. Сніжне про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2013 року у задоволенні даного позову відмовлено в повному обсязі.

На вказане рішення суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки показанням свідків по справі та не дослідив належним чином надані письмові докази.

Зазначають, що ОСОБА_4 не спростувала їх доводів та не надала суду жодного доказу з приводу її відсутності у спірному жилому приміщенні.

Позивачі та їх представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційних скарги.

Відповідачка просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, сповіщена про час та місце розгляду справи судовою повісткою з рекомендованим поштовим повідомленням та телефонограмою, свого представника не направила.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що заочним рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 19.05.2006 року за позовом КП «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_4 останню визнано такою, що втратила право користування в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ УМВС України в Донецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_4 за цією ж адресою. (а. с. 32)

Вказане заочне рішення скасовано рішенням апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року та у позові КП «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації відмовлено. (а. с. 40-41)

Відповідно до форми Б в квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 - з 08.08.2003 року, ОСОБА_6 з 07.04.2010 року. (а. с. 18-20)

04.08.2003 року був укладений договір піднайму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ДП ЖЕУ № 1 строком на один рік. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири - антисанітарний. (а. с. 23)

27.04.2004 року був укладений договір піднайму жилого приміщення вказаної квартири між ОСОБА_1 та ДП ЖЕУ № 1 строком на два роки. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири - антисанітарний. (а. с. 26)

23.07.2003 року виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради було ухвалено рішення № 375 «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр. ОСОБА_1». Згідно цього рішення надано згоду на оформлення договору піднайму на заселення гр. ОСОБА_1 у зруйновану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, основний квартиронаймач якої ОСОБА_4 не мешкає в цій квартирі з 1999 року. (а. с. 23)

29.08.2006 року виданий ордер на житлове приміщення №36 ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. (а. с. 27)

07.11.2007 року видане свідоцтво про право власності на житло № 1224-П від 07.11.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Згідно домової книги квартири АДРЕСА_1 в ній значаться зареєстрованими: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 - з 07.09.2006 року, ОСОБА_6 з 07.04.2010 року. (а. с. 14-16)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року було визнано поважною причину відсутності відповідачки у спірному приміщенні за період з 2002 по 2007 роки. Також суд посилався на те, що за період відсутності відповідачки в квартирі з 1999 року по 2002 рок позивачі не мали правових підстав ставити питання про визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки не були наймачами квартири, а після ухвалення вказаного рішення суду, відповідачка не мала доступу до квартири з причини проживання в ній сім'ї позивачів, які перешкоджали їй користуватися житлом.

З вказаними висновками суду першої інстанції можливо погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1 та 2, п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 71 та ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання. У випадках, передбачених пп. 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Слід зауважити, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

Проте відповідачка не є наймачем або членом сім'ї наймача - позивачки у справі.

Як вбачається з рішення апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року ОСОБА_4 не проживала в квартирі з поважних причин - у зв'язку з доглядом за хворою людиною. (а. с. 40 - 41)

Окрім того, рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 03 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року, задоволений позов ОСОБА_4, яким визнано незаконними: рішення виконкому №375 від 23 липня 2003 року «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр. ОСОБА_1», розпорядження міського голови № 805-р від 07 листопада 2007 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність ОСОБА_1» та свідоцтво про право власності на житло № 1224-П від 07.11.2007 року на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. (а. с. 117)

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після оскарження заочного рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 19.05.2006 року відповідачка не мала можливості проживати у спірній квартирі, оскільки там проживала зі своєю сім'єю позивачка ОСОБА_1

Вказані обставини свідчать про те, що позивачка перешкоджала відповідачі проживати у спірній квартирі, що є поважною причиною її тимчасової відсутності. Відповідачка власного житла не має та не втратила інтересу до спірної квартири.

Як передбачено частинами 1-3 статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів вважає, що позивачі не довели тієї обставини, що відповідачка була відсутня у спірній квартирі понад шість місяців підряд без поважних причин або переїхала на інше постійне місце проживання.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: