Ухвала суду № 36355530, 23.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/11948/13 Головуючий в 1 інстанції Токарєв А.Г.

Категорія 27 Доповідач Канурна О.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.С., Канурної О.Д.,

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором та договором поруки, задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5834347 від 15.11.2007 року та договором поруки № 585258 від 15.11.2007 року в загальному розмірі 21523,54 доларів США та витрати по сплаті судового збору 1849,62 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 2 за № 1747 (а.с. 146 ).

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 2 за № 1748 (а.с. 147).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з наступних підстав.

Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як вибачається із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5834347, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 34000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами у розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Цільове призначення кредиту: кредит надається позичальнику для придбання нерухомості, а саме житлового будинку з надвірними побудовами, реєстраційний номер: 20596443, загальна площа: 23,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5858258 від 15.11.2007 року. Відповідно до вказаного договору відповідач ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання виконав, а відповідачі свої зобов'язання не виконали.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як вбачається із частини 2 вищевказаної статті, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Відповідно до розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 5834347 від 15.11.2007 року станом на 09.01.2013 року становить 37155,14 доларів США та еквівалент 2735,50 доларів США, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 33526,14 доларів США; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом - 3629,00 дол. США; сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором складає еквівалент 2395,50 доларів США; сума штрафів за порушення обов'язків, передбачених п.п. 4.32 - 4.3.6 Кредитного договору складає еквівалент 340,00 доларів США (а.с. 10-15).

23.03.2012 року були проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить ОСОБА_1, на яких було проданий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ціна продажу - 124832,25 грн., про що було складено протокол № 0511823-3 від 23.03.2012 року (а.с. 117).

Висновок суду першої інстанції про те, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 21531,54 доларів США з урахуванням суми отриманої від продажу будинку 124832,25 грн., є законним і обгрунтованим.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, оскільки пунктом 1 глави 3 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за 950/11230 передбачено, що резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі таких документів: оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), та його копії.

Пунктом 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами і доповненнями) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що використання доларів США як засобу платежу за кредитним договором суперечить діючому законодавству, не заслуговують на увагу, оскільки частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Апеляційний суд не приймає до уваги також інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку.

Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: