Рішення № 36355528, 25.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Папоян В.В.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Покровське", третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив у суд даний позов до публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Покровське".

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 14 лютого 2000 року по 09 липня 2009 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем.

16 лютого 2007 року при виконанні трудових обов'язків отримав травму голови. Згідно з висновком МСЕК від 2 серпня 2012 року, встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 60% до 01 вересня 2014 року та третю групу інвалідності.

Ушкодження здоров'я завдає моральні страждання, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просив задовольнити позов і стягнути у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, 100000 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Покровське" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 18000 грн. та у дохід держави судовий збір 229 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог або зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги факт звільнення позивача з підприємства 09 липня 2009 року за власним бажанням і отримання щомісячних виплат від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області. Крім того, суд не врахував, що комісія з розслідування встановила порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про охорону праці, що згідно зі ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила відхилити апеляційну скаргу, залишити рішення без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Покровське" подало клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача в шкідливих умовах. Під час виконання позивачем трудових обов'язків 16 лютого 2007 року стався нещасний випадок, наслідком якого є втрата професійної працездатності на 50%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 07 червня 2007 року. При повторному переогляді ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлено 60%.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму.

Судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 14 лютого 2000 року по 09 липня 2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 16 лютого 2007 року при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 07 червня 2007 року ОСОБА_1 вперше встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 50%, позивача визнано інвалідом третьої групи з наступним переоглядом. При повторних переоглядах у МСЕК ступінь стійкої втрати професійної працездатності збільшено до 60%.

За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт № 9 форми Н-1 та акт форми Н-5, затверджено 18 лютого 2007 року. В актах, які є доказами вини відповідача, визначено причини нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці (ас. 3-5, 6-9, 11, 30-33).

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він втратив професійну працездатність.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Суд, установивши відповідні факти, обґрунтовано визнав, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

Однак, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди 18000 грн. суд не врахував, що 16 лютого 2007 року позивач порушив вимоги п. 1.11 Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки у шахті гірничого робітника очисного вибою, пп. 11.21.1, 11.21.9 Системи управління охороною праці у вугільній промисловості, ст. 14 Закону України „Про охорону праці", що є однією з причин нещасного випадку (ас. 6-9).

Крім того, суд безпідставно виходив зі ступеня втрати професійної працездатності 60%, залишивши поза увагою, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у потерпілого 07 червня 2007 року, тобто з часу встановлення втрати працездатності вперше.

З урахуванням викладеного апеляційний суд змінює рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди і стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 12000 грн. При визначенні саме такого розміру компенсації апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, зокрема вину потерпілого, тяжкість отриманої травми, характер страждань потерпілого.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, зокрема щодо звільнення позивача за власним бажанням та отримання страхових виплат, апеляційний суд відхиляє.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Покровське" задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2013 року змінити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Покровське" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 12000 грн. (дванадцять тисяч грн.).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді