Постанова № 36354770, 11.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 листопада 2013 року Справа № 814/4282/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївської обласної психіатричної лікарні №2, с.Сапетня, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113;доТериторіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області, вул.Корабелів 16, м.Миколаїв, 54020;провизнання неправомірними та скасування п.1, 2, 3, 4, 5 припису №14-19-047/0555-03354 від 19.09.13р.;за участю представників:

Від позивача: Годик А.В., дов. №103 від 03.01.13р.; Лушніков В.П., дов. №1 від 16.09.13р.;

Від відповідача: Мошолончук А.В., довіреність №96/01 від 22.01.13р.;

Миколаївською обласною психіатричною лікарнею №2 пред'явлено позов до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області з вимогою визнати неправомірними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5 припису Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області Соколянської Л.А. №14-19-047/0555-03354 від 19.09.13р.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що припис №14-19-047/0555-03354 від 19.09.13р. винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, суд - встановив:

В період з 17.09.13р. по 19.09.13р. відповідачем, на підставі доручення Державної інспекції України з питань праці від 08.08.13р. та наказу №101 від 02.09.13р. була проведена позапланова перевірка позивача на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у Миколаївській психіатричній лікарні №2 (а.с.12).

Перевірка була проведена на підставі статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (а.с.12).

За результатами перевірки був складений Акт №14-19-047/0555 від 19.09.13р. "Перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.18-32).

Представник позивача відмовився підписати акт перевірки у зв'язку із незгодою з його висновками, про що було зазначено в акті.

На підставі вказаного акту, відповідачем 19.09.13р. був складений Припис №14-19-047/0555-0354 (а.с.13-17).

В приписі було зазначено наступні вимоги:

1. Привести накази щодо роботи за сумісництвом, які були видані протягом поточного року, у відповідність до вимог ст.24 КЗпП України.

2. Оформити особисті картки на працівників що працюють за сумісництвом, згідно п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

3. Працівникам, які припинили працювати за сумісництвом, протягом поточного року виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про відпустки".

4. Забезпечити виплату доплати до тарифної ставки у розмірі 20% машиністам з прання та ремонту спецодягу за період 2012-2013р., відповідно вимог Наказу №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.05р.

5. Забезпечити виплату доплати до тарифної ставки у розмірі 25% водіям легкових санітарних автомобілів за ненормований робочий день за період 2012-2013р., відповідно до вимог Наказу №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.05р.

6. Графіки чергувань штатних лікарів укладати з урахуванням умов абз.11 п.5.2 Наказу №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.2005р."

Позивач не погоджується із пунктами припису №1, 2, 3, 4, 5, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 7 "Положення про Державну інспекцію України з питань праці", затвердженого Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011р., Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням (серед інших) Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Держпраці України та її територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний нагляд та контроль за додержанням роботодавцями законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Згідно положень п.7 "Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів" затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012р. (зареєстровано в МЮ України 30.07.12р. за №1291/21603) за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст.4, 7, 11, 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007р. у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Виходячи із наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи встановлену законом відповідальність за невиконання приписів органу державного нагляду, вимоги зазначені в приписі повинні бути конкретними та чітко викладеними. В іншому випадку можливе різне тлумачення положень припису та, відповідно, безпідставна відповідальність особи за неналежне виконання вимог органу контролю.

В той же час, судом встановлено, що вимоги відповідача викладені в оскаржуваному Приписі є неконкретними, мають загальний характер та не базуються на нормах чинного законодавства.

Так, в п.1 Припису зазначено, що позивачу необхідно "привести накази щодо роботи за сумісництвом, які були видані протягом поточного року, у відповідність до вимог ст.24 КЗпП України".

В той же час положення статті 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) не містять будь яких вимог щодо форми та тексту наказу про прийняття на роботу за сумісництвом. Більш того, абз.3 ст.24 КЗпП зазначає, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що п.1 Припису є неконкретним, не містить посилання на пункти або частини статті, що унеможливлює його правильне та своєчасне виконання.

Стосовно пункту 2 Припису суд зазначає наступне.

Відповідачем зобов'язано позивача "оформити особисті картки на працівників що працюють за сумісництвом, згідно п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок".

В той же час, в приписі не вказано щодо яких конкретно працівників висунута вимога про оформлення особистих карток. Відповідачем також не надано суду доказів, що у позивача працюють робітники без оформлення особистих карток. Оформлення додаткових особистих карток для працюючих за сумісництвом за основним місцем роботи чинним законодавством не передбачено. Доказів про інше відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до положень п.2.14, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993р., запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом, а запис в особистій картки працівника має повторювати відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

А ні акт перевірки, а ні текст оскаржуваної вимоги не містить будь - яких фактів або обставин стосовно відмов позивачем внести додаткові записи в трудові книжки або в особисті картки особам які працюють за сумісництвом у позивача.

Таким чином, п.2 припису, за відсутності волевиявлення працівників на внесення записів про сумісництво до їх трудових книжок і, як наслідок, до їх особистих карток, є безпідставним та неправомірним.

В пункті 3 оскаржуваного Припису відповідач зобов'язує позивача "працівникам, які припинили працювати за сумісництвом, протягом поточного року виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про відпустки".

В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не наведено конкретних фактів порушення прав робітників при припиненні праці за сумісництвом або порушення положень Закону України "Про відпустки" або Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.95р. №100.

Стосовно розрахунків із робітниками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то судом було встановлено, що зазначені робітники не працювали за сумісництвом, а виконували роботи по заміщенню тимчасово відсутніх працівників (відпустка, лікарняний тощо), за що отримували відповідну доплату до посадового окладу.

Таким чином, п.3 Припису є також необґрунтованим та неправомірним.

Стосовно пункту 4 Припису суд зазначає наступне.

В пункті 4 Припису відповідач зобов'язує позивача "забезпечити виплату доплати до тарифної ставки у розмірі 20% машиністам з прання та ремонту спецодягу за період 2012-2013р., відповідно вимог Наказу №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.05р."

В той же час, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.6.4 "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці" (затверджених Постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.92р.) за оцінку умов праці керівників та спеціалістів береться оцінка умов праці керованих ними працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у списках №1 і №2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня.

Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених списками, протягом не менше 80% робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

Позивачем було зазначено, що оскільки машиніст не зайнятий пранням та ремонтом спецодягу повний робочий день, його умови праці які пов'язані саме з виконанням робіт по пранню та ремонту спецодягу, не можуть бути розцінені як шкідливі та важкі, а робоче місце не може бути атестовано та віднесено до категорії робочого місця зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до п.6.4. вказаної Постанови.

Отже машиністу не може бути встановлена надбавка у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці в розмірі 20%, яка передбачена п.п.11 п.п.2.4.5 п.2.4 Наказу Міністерство праці та соціальної політики України №308/519 від 05.10.05р. "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", оскільки він не зайнятих на цих роботах повний робочий день. Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Таким чином, п.4 Припису відповідача є також необґрунтованим та неправомірним.

Пунктом 5 Припису відповідач зобов'язує позивача "забезпечити виплату доплати до тарифної ставки у розмірі 25% водіям легкових санітарних автомобілів за ненормований робочий день за період 2012-2013р., відповідно до вимог Наказу №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.05р."

В судовому засіданні було встановлено, що позивач не встановлював у своєму закладі ненормований робочий день водіям легкових та санітарних автомобілів у 2012-2013р. у зв'язку із конкретною специфікою роботи лікарні (відсутністю необхідності виїзду автомобілів поза межами робочого часу).

Крім того, в Наказі №308/519 встановлено, що керівники закладів, за погодженням з профспілковими комітетами, можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25% тарифної ставки за відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час проводиться на загальних підставах (п.п.3.4.4 п.п.3.4 п.3 Наказу).

Посилання відповідача на колективний договір, в якому передбачено надання зазначеної доплати водіям за ненормований робочий день, судом до уваги не приймається з огляду на те, що у водіїв цього медичного закладу встановлено чіткий робочий день і випадків ненормованого робочого часу актом перевірки не встановлено.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що п.5 Припису також є необґрунтованим та неправомірним.

Судом також взято до уваги докази надані позивачем на підтвердження своєї правової позиції, а саме: колективний договір Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (а.с.33-40);

- Положення про оплату праці працівників Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (а.с.41-45);

- перелік посад працівників, які мають оплату праці в підвищеному розмірі за шкідливі та важкі умови праці (а.с.46-47);

- Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (а.с.48-52);

- графік надання планових відпусток співпрацівникам Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (ас.56-66);

- особові картки працівників (а.с.72-74);

- посадова інструкція машиніста з прання та ремонту спецодягу (а.с.75-78);

- штатний розпис та тарифікаційний список працівників Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2, інші копії наказів (а.с.79-83, 98-106).

Зазначені докази в повній мірі підтверджують відсутність порушень трудового законодавства з боку позивача.

У зв'язку із наведеним суд також зазначає, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав фізичних та юридичних осіб.

В той же час судом встановлено, що оскаржувані вимоги Припису відповідача базуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства, в більшості випадків є абстрактними (не конкретними), без встановлення конкретного способу їх виконання, що може призвести до безпідставного застосування до особи (позивача) відповідальності за їх невиконання.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень (дій) суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зазначене покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів суду законність та правомірність оскаржуваних пунктів Припису.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5 Припису Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області Соколянської Л.А. №14-19-047/0555-03354 від 19.09.2013р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (код ЄДРПОУ 01998414) сплачений судовий збір в розмірі 34грн. 41коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 15.11.13р.