Постанова № 36354734, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12835/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

9 серпня 2013 року дочірнє підприємство Всеукраїнська громадська організація «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-плюс» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622260, №0001632260, від 28.05.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що господарські операції між TOB «Компанія» «Мармур ЛТД» та позивачем мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 року (далі Акт перевірки), в якому зроблено висновки, що господарські операції, які мали місце між TOB «Компанія «Мармур ЛТД» та ДП «Фаворит-Плюс» мають ознаки нікчемності та позивач не мав права на віднесення сум, сплачених за ними до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року:

- №0001632260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на 166 667 грн.;

- №0001622260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 218 750 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з TOB «Компанія «Мармур ЛТД».

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача щодо виявлених порушень ДП «Фаворит-Плюс» норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що згідно інформації ДПІ Солом'янського району м. Києва неможливо провести зустрічну звірку TOB «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012 року.

Згідно висновку акту ДПІ встановлено, що «В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на TOB «Компанія «Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа».

На підставі аналізу отриманої інформації відповідачем зроблено висновок, що дана інформація свідчить про наявність ознак нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності TOB «Компанія «Мармур ЛТД» в зв'язку з відсутністю у нього кваліфікованого персоналу, незначним штатом працівників, відсутністю основних фондів, приміщень для зберігання товарів, відсутністю за місцем знаходження, а також відсутністю зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та господарською діяльністю підприємства - платника податків.

Також відповідачем було зроблено висновок, що господарські операції, які мали місце між TOB «Компанія «Мармур ЛТД» та ДП «Фаворит-Плюс» мають ознаки нікчемності та позивач не мав права на віднесення сум, сплачених за ними до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

В Акті перевірки зазначено, що ДП «Фаворит-Плюс» під час перевірки не надано ніяких підтверджуючих документів по взаємовідносинах з TOB «Компанія «Мармур ЛТД» за 1 півріччя та квітень 2012 року (первинних документів по відносинах з контрагентом, платіжних доручень, ТТН, тощо) та письмових пояснень.

Однак, суд першої інстанції не звернув на ту обставину, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки у період з 19.04.2013 по 30.04.2013 року, що виявились у складанні Акту документальної виїзної перевірки без проведення такої і як наслідок прийняття неправомірних повідомлень-рішень.

Відповідач не довів правомірності та дійсності проведеної документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2013 року по справі № 826/6435/13-а, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, про проведення та продовження терміну проведення документальної позапланової перевірки ДП «Фаворит-Плюс».

Колегія суддів зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів витребування документів, на які останні посилаються в акті перевірки, як і доказів факту здійснення саме виїзної перевірки.

Без підтвердження фактів витребування документів, податкові органи не можуть посилатись в актах перевірки на відсутність документів як у платника податків, так і його контрагента.

Крім того, в матеріалах справи наявні завірені копії документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між TOB «Компанія «Мармур ЛТД» та Дочірнім підприємством «Всеукраїнська громадська організація «Союз організації інвалідів України» «Фаворит-Плюс» (договір з виконання робіт № БМ-189 від 20.03.2012 року із додатком та додаткова угода до нього, акти приймання-здачі науково-технічної продукції до договору, акти приймання-здачі виконаних робіт до договору, податкові накладні).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за вказаними правочинами та підтверджують господарські відносини із TOB «Компанія «Мармур ЛТД».

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та TOB «Компанія» «Мармур ЛТД» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В якості доказу правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, відповідачем надано припущення про неможливість реального виконання правочину через відсутність контрагента за його місцезнаходженням, з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналогічна позиція підтверджена судовою практикою, зокрема ухвалою ВАС України від 19.06.2013 року № К/9991/63643/12 (2а-6255/12/2070).

Судом першої інстанції, всупереч наявних порушень порядку проведення перевірки з боку ДПІ та норм чинного законодавства, при прийнятті податкових повідомлень-рішення було прийнято постанову про відмову в задоволенні позову.

Крім того, в постанові суду першої інстанції зазначено, що позивачем рахунків-замовлень, технологічних схем, проектувань, специфікацій доказів здійснення оплати та доказів виготовлення TOB «Компанія «Мармур ЛТД» пристроїв та зразків чи іншої науково-технічної продукції суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте Відповідач цього обов'язку не виконав.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Для з'ясування всіх обставин у справі суд вживає передбачені законом заходи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, предметом позову у даній справі є неправомірні дії суб'єкта владний повноважень щодо прийняття ним неправомірного рішення, а не взаємовідносини Позивача та TOB «Компанія «Мармур ЛТД».

Крім того судом першої інстанції вищевказані документи не витребовувались, а використання результатів наданих послуг: робіт за договорами з контрагентами є комерційною таємницею підприємства та не є предметом спору.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що господарські операції між TOB «Компанія» «Мармур ЛТД» та ДП «Фаворит-Плюс» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу, тому просимо суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001622260 та № 0001632260 від 28.05.2013 року.

Висновки, викладені в Акті перевірки про недійсність правочинів є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Стаття 203 ЦК України встановлює вимоги до правочинів, недотримання яких може стати підставою для визнання правочину недійсним (стаття 215 ЦК України). Всі договори, укладені від імені Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України» «Фаворит-Плюс» відповідають вимогам, які передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочинів не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасників правочинів було вільним та відповідало їх внутрішній волі; форма правочинів відповідала вимогам закону; правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентом, хотілося б звернути увагу на те, що згідно положень статей 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, зміст Акту № 1517/22-621-25285759 від 15 травня 2013 року не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені частиною 1 статті 228 ЦК України.

Разом з цим, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. З ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чи колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622260, №0001632260 від 28.05.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.