Постанова № 36354383, 25.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р.Справа № 915/1645/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова, Л.В. Лавриненко

Склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Байрамов О.В.

від товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" - Гусак О.М.

від Іванова В.М. - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013 р. № 915/1645/13

за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т"

арбітражний керуючий: Іванов Владислав Михайлович

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду від 24 жовтня 2013 р. (суддя Коваль Ю.М.) відмовлено публічному акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль" (далі також - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", Банк, Заявник, Скаржник) у порушенні провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Стайл-Т" (далі також - ТОВ „Стайл-Т", Боржник), оскільки суд дійшов висновку про недоведеність Банком обставини наявності безспірних кредиторських вимог до ТОВ „Стайл-Т" з посиланням на положення саме п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її (ухвалу) скасувати, посилаючись на незаконність даної ухвали. Зокрема, Скаржник зазначає, що безспірність його грошових вимог підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.08.2012 р. у справі № 5016/1426/2011(6/96) та постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2012 р.

В судовому засіданні 25.12.2013 р. представник Скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу. Представник Боржника просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши ухвалу суду без змін. Арбітражний керуючий Іванов Владислав Михайлович в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений апеляційним господарським судом належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 4-1 ч. 2 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України; цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства і обставинам справи, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Так, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Стайл-Т" у порядку, визначеному ст. ст. 10, 11 Закону про банкрутство, з посиланням на те, що Боржник не задовольнив його грошові вимоги як кредитора в сумі 9 990 000 грн. у строк більше трьох місяців з дати відкриття виконавчих проваджень.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2013 р. заяву прийнято до розгляду і призначено підготовче засідання, а також зобов'язано Банк подати суду розгорнутий розрахунок заборгованості в сумі 9 990 000 грн., з обов'язковим визначенням складової даної суми, періодів нарахування відсотків згідно договору, окремо розміру неустойки (штрафу, пені), якщо такі нарахування входять до складу цієї суми; генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106 та укладені в рамках цього договору кредитні договори № 010/01-02/07-107 та №№ 010/01-02/07-108, 010/01-02/07109; договори застави, за якими в забезпечення виконання ТОВ "Стайл-Т" зобов'язань перед Банком за укладеними з останнім кредитними договорами в іпотеку передано наступне майно: ковбасний цех, розташований у м. Миколаїв, вул. Чкалова, 50/1; магазин, розташований у м. Миколаїв, вул. Рюміна, 15/2; жилий двоповерховий будинок, розташований у м. Миколаїв, вул. Громадянська, 26; обладнання для виробництва ковбаси; договір про уступку вимоги з відкладальною умовою згідно розділу 4 договору застави майнових прав від 21.12.2007 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на рухоме та нерухоме майно та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ „Стайл-Т" відповідного майна станом на час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а арбітражного керуючого Іванова Владислава Михайловича (ліцензія НОМЕР_1 від 24.02.2010 р., АДРЕСА_1), визначеного автоматизованою системою визначення арбітражних керуючих згідно довідки від 18.09.2013 р., подати до суду не пізніше ніж за три дні до судового засідання заяву на участь у даній справі, у відповідності до вимог ст. 114 Закону.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство Боржника, місцевий господарський суд послався на те, що невиконання Банком вимог ухвали суду від 18.09.2013 р., тобто ненадання розгорнутого розрахунку заборгованості в сумі 9990000 грн. з обов'язковим визначенням складової даної суми, періодів нарахування відсотків згідно договору, окремо розміру неустойки (штрафу, пені), якщо такі нарахування входять до складу цієї суми, оскільки до складу безспірних вимог кредитора не включаються неустойка (штраф, пеня), унеможливлює встановлення судом безспірності суми кредиторських вимог, які є підставою для порушення справи про банкрутство.

Також суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про забезпеченість вимог Банку заставою рухомого та нерухомого майна, а саме укладення Банком договору застави рухомого майна від 24.12.2007 р. № 1225, договору іпотеки від 24.12.2007 р. № 1224, договору іпотеки від 24.12.2007 р. № 1226, за умовами яких заставодавцем виступила фізична особа-підприємець ОСОБА_5; договору іпотеки від 25.12.2007 р. № 1229, за умовами якого майновим поручителем є ОСОБА_6.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Банку про те, що Банк не є забезпеченим кредитором, оскільки все заставне майно за договорами застави та іпотеки належить не ТОВ „Стайл-Т", а підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_7, фізичній особі - ОСОБА_6, з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, у відповідності до якого забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Між тим, відмовляючи у порушенні провадження у даній справі, господарський суд посилався виключно лише на єдину підставу, а саме, п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство - на недоведеність Банком наявності безспірних кредиторських вимог до ТОВ „Стайл-Т".

Відтак, судова колегія перевіряє висновок господарського суду саме щодо його відповідності вказаній вище нормі Закону про банкрутство і позбавлена права надавати оцінку відповідності оскаржуваної ухвали іншим підставам для відмови у порушенні справи про банкрутство, які перелічені законодавцем у ч. 7 ст. 16 названого вище закону.

Аналізуючи оскаржуваний судовий акт з точки зору відповідності його вимогам чинного законодавства, але лише саме в зазначених вище межах, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону.

У відповідності з положеннями ч. 3 ст. 10 вказаного вище закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом; безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника; до складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.08.2012 р. у справі № 5016/1426/2011 (6/96) стягнуто з ТОВ „Стайл-Т" на користь ПAT „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/01-02/07107 від 21.12.2007 р. в сумі 21 513 841,47 грн., з якої: заборгованість по кредиту в сумі 14 850 000,00 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 6 384 388,47 грн., пеня за невиконання умов кредитного договору в сумі 279 453,00 грн. та заборгованість за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 р. в сумі 4 229 556,23 грн., з якої: заборгованість по кредиту в сумі 3 000 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 1 173 662,23 грн.; пеня за невиконання умов кредитного договору в сумі 55 894,00 грн. Рішення чинне.

Отже, за вказаним рішенням суд стягнув з ТОВ „Стайл-Т" на користь Банку 25 408 050,7 грн. заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами, які включаються до складу безспірних грошових вимог та 335 347,00 грн. пені, яка не включається до складу таких вимог.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2012 р. відкрито виконавче провадження за наказом, виданим на виконання вказаного рішення господарського суду Миколаївської області від 03.08.2012 р. про стягнення боргу з ТОВ „Стайл-Т" на користь ПAT „Райффайзен Банк Аваль". З цієї постанови вбачається, що, відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження останній просив стягнути лише 9 990 000,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, Банк на виконання ухвали суду від 18.09.2013 р. надав пояснення про те, що сума 9 990 000,00 грн. становить заборгованість тільки за тілом кредиту. Навіть, якщо у суду виникли сумніви у достовірності цих даних, шляхом простих арифметичних дій можна розрахувати, що різниця між заявленою Банком до стягнення, згідно його заяви про відкриття виконавчого провадження, сумою боргу та сумою пені, стягнутою за рішенням суду від 03.08.2012 р. є значно більшою, ніж триста розмірів мінімальної заробітної плати (на час звернення Банку з даною заявою - 344 100,00 грн.). Для такого з'ясування господарському суду було достатньо відрахувати від заявленої Банком суми - 9 990 000, 00 грн. 335 347,00 грн. - суму стягнутої пені.

Наведеними вище положеннями повністю спростовуються посилання господарського суду першої інстанції на неможливість встановлення безспірності суми кредиторських вимог, які є підставою для порушення справи про банкрутство.

Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови в порушенні провадження у даній справі про банкрутство ТОВ „Стайл-Т" саме з вказаних ним в ухвалі підстав (п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство).

Між тим, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що, згідно п. 2 ч. 7 ст. 16 згаданого Закону, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном лише саме боржника по справі. Законодавець не передбачає такого права господарського суду у випадку забезпеченості вимог боржника майном інших осіб, оскільки надане в Законі про банкрутство визначення забезпеченого кредитора, в даному випадку, не може бути застосоване до положень п. 2 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, так як вказана норма не являється відсильною та не відсилає для вирішення названого питання до ст. 1 вказаного закону.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду від 24.10.2013 р. про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство скасувати.

Справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Постанова підписана 26.12.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Лавриненко Л.В.