Постанова № 36354380, 25.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р.Справа № 5017/2714/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова, Л.В. Лавриненко

Склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ПП «Екватор» - Назаренко Л.С.

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3

від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - Коваль К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2013 р.

у справі № 5017/2714/2012

за позовом приватного підприємства "Екватор"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про витребування майна із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2013 р. (головуючий суддя Власова С.Г., судді Погрібна К.Ф., Рога Н.В.) задоволено повністю позов приватного підприємства „Екватор" (далі також - ПП „Екватор", Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі також - ФОП ОСОБА_2, Відповідач, Скаржник); зобов'язано останнього повернути в натурі ПП „Екватор" обладнання для боулінгу, загальною вартістю 447 098,70 грн., систему кондиціювання та вентиляції, яка складається з комплекту приточної вентиляції Systemar KT-60-35 в кількості 2 штук, комплект витяжної вентиляції Systemar К-125 XL в кількості 1 штука, комплект витяжної вентиляції Systemar KV-315L в кількості 5 штук, комплект витяжної вентиляції Systemar К-160 XL в кількості 1 штука, кондиціонер FDT/FDC 508 в кількості 3 штуки, кондиціонер SRK/SRC 71НЕ в кількості 3 штуки, кондиціонер SRK/SRC 40HJ в кількості 1 штука.

Вказане рішення прийняте на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що станом на день розгляду справи Відповідач не повернув Позивачу спірне майно; Відповідачем не надані належні докази складу і вартості об'єкта оренди; при укладенні договору суборенди Сторонами не встановлено умови повернення орендованого майна, а також Відповідачем не надано належних доказів неможливості відокремити встановлене Позивачем спірне майно без шкоди для орендованого приміщення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати повністю та постановити нове, яким в позові ПП „Екватор" відмовити. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, Скаржник вказує, що необґрунтованою є відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про проведення експертизи для встановлення наявності можливостей відокремлення спірного майна від орендованого приміщення без заподіяння шкоди останньому, оскільки, на думку Скаржника, спірне майно, встановлене без його згоди Позивачем, стало невіддільною частиною орендованого приміщення.

Також Скаржник зазначає про безпідставну відмову місцевого суду у прийнятті зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до ПП „Екватор" про зобов'язання останнього демонтувати комплект обладнання для боулінгу та систему кондиціювання і вентиляції за власний рахунок.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. задоволено частково клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та призначено судову будівельно-технічну експертизу у даній справі; апеляційне провадження зупинено до одержання результатів проведення названої експертизи.

05.06.2013 р. до апеляційної інстанції надійшов лист директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із повідомленням про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з незабезпеченням доступу експерта до об'єкту дослідження, у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 р. провадження у справі поновлено, а 19.06.2013 р. - знову зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

25.11.2013 р. апеляційне провадження у справі знову поновлено у зв'язку з надходженням до суду апеляційної інстанції висновку вищезазначеної експертизи.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. представники Позивача та третьої особи просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши оскаржуване рішення без змін. Представник Відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі також - ФОП ОСОБА_5) та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 1 (далі також - Договір - 1) оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 173,8 кв. м.

Сторонами у п. 4.1. Договору-1 встановлено строк оренди з 01.10.2008 р. по 01.03.2009 р.

В п. 4.2. Договору - 1 сторони визначили, що після закінчення строку, встановленого в його п. 4.1, він вважається розірваним та пролонгації не підлягає.

01.10.2008 р. ФОП ОСОБА_5 надано ФОП ОСОБА_2 дозвіл на укладення договорів суборенди з будь-якими третіми особами, але при цьому зазначено, що строк договору суборенди не повинен перевищувати строку основного договору оренди.

В той же день між ФОП ОСОБА_2 (Оредодавець) та ПП „Екватор" (Орендар) укладено договір (далі також - Договір - 2) суборенди вказаного вище нежитлового приміщення строком до 01.03.2009 р.

З п. 1.2 Договору - 2 вбачається, що приміщення орендоване з метою ведення підприємницької діяльності Орендаря у відповідності до чинного законодавства.

За умовами п. 2.2.5 Договору - 2 Орендар зобов'язався не проводити реконструкції вищевказаного приміщення, переобладнання сантехніки та інших капітальних робіт без згоди Орендодавця.

Як обумовлено сторонами у п. 4.1.1 Договору - 2, за місяць до закінчення строку оренди Орендар повинен письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити строк договору.

У зв'язку з розміщенням в орендованому приміщенні боулінгового та більярдного клубів, Позивач встановив комплект обладнання боулінг лінії в кількості 3 штук і системи кондиціювання та вентиляції.

02.03.2009 р. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 складено акт про неможливість повернути майно за Договором-1, оскільки в ньому знаходиться майно суборендаря, яке неможливо демонтувати без проведення спеціальних робіт.

У зв'язку з недосягненням згоди між сторонами щодо повернення вищезазначеного майна Позивачу, оскільки, на думку Відповідача, неможливо демонтувати комплект обладнання боулінг лінії та системи кондиціювання і вентиляції, без проведення спеціальних робіт та пошкодження нежилого приміщення, ПП „Екватор" звернулось до господарського суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що, як вбачається з договору поставки № 282-У0607В від 02.07.2007 р., укладеного між Позивачем та ТОВ „ВИА БОУЛІНГ ПРОДАКТС" (з відповідними актами приймання-передачі), видатковими накладними № РН-000440 та № РН-000441 від 26.09.2007 р. від ВКП „ІВІК-ЮГ" у вигляді ТОВ та рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009 р. у справі № 28/7-09-221, Позивач є належним власником майна, що є предметом спору.

Як встановлено судом, станом на день розгляду справи Відповідач не повернув Позивачу комплект обладнання для боулінгу, загальною вартістю 447098,70 грн. та систему кондиціювання й вентиляції, яка складається з комплекту приточної вентиляції Systemar KT-60-35 в кількості 2 штук, комплект витяжної вентиляції Systemar К-125 XL в кількості 1 штука, комплект витяжної вентиляції Systemar KV-315L в кількості 5 штук, комплект витяжної вентиляції Systemar К-160 XL в кількості 1 штука, кондиціонер FDT/FDC 508 в кількості 3 штуки, кондиціонер SRK/SRC 71НЕ в кількості 3 штуки, кондиціонер SRK/SRC 40HJ в кількості 1 штука, яке було встановлене за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1. Знаходження перерахованого майна за вказаною адресою підтверджується матеріалами справи, а саме: згаданим вище актом від 02.03.2009 р. про неможливість повернути майно за Договором-1, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 та договором застави від 29.02.2008 р., що був укладений між ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПП „Екватор" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 06/07 SME від 30.07.2007 р.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що після закінчення строку договору оренди зазначене майно утримується Відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави раніше були, а потім відпали, наприклад, після закінчення строку договору майнового найму (абз. 2 п. 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 р. № 02-5/225).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи з вищенаведеного, а також з того, що Відповідачем не надані належні докази складу і вартості об'єкта оренди при укладені договору суборенди Сторонами договору, а також не встановлено умови його повернення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи сукупність наявних в матеріалах справи доказів, а також положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією призначено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої від 17.10.2013 р. № 3530, демонтаж обладнання для боулінгу технічно можливий без пошкодження несущих та огороджующих конструкцій (без воздуховодів), однак через технологічні особливості конструкції системи повернення шарів, необхідне залучення спеціалізованої організації.

Відтак, доводи ФОП ОСОБА_2, що встановлення Позивачем комплекту обладнання боулінг лінії в кількості 3 штук, системи кондиціювання та вентиляції є невід'ємними поліпшеннями, які не можна відокремити без шкоди для приміщення, у зв'язку з чим воно повинно залишитись у приміщенні, так як встановлювалось без згоди Відповідача, спростовуються наведеним висновком відповідного експерта. Крім того, такі посилання є необґрунтованими і з огляду на те, що встановлення Позивачем вказаного обладнання в орендованому приміщенні не є поліпшеннями в розумінні ст. 778 ЦК України, на положення якої посилається Орендодавець.

Посилання Скаржника на те, що місцевим господарським судом було необґрунтовано відмовлено у прийнятті його зустрічної позовної заяви у даній справі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки незгода з відповідною ухвалою є підставою для її оскарження відповідно до ч. 4 ст. 62 ГПК України, а не для скасування оскаржуваного рішення.

Інші доводи ФОП ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду про обґрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. представник Відповідача зазначив, що згаданий вище експертний висновок свідчить про відсутність системи кондиціювання в орендованому раніше Позивачем приміщенні. Колегія суддів не приймає такі посилання представника ФОП ОСОБА_2 до уваги, оскільки, по-перше, згідно цього висновку експертизи, система кондиціювання за даною адресою лише демонтована, що не свідчить про її (системи) відсутність у приміщенні, а лише визначає її стан. По-друге, Відповідачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не надано жодних доказів відсутності системи кондиціювання в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 173,8 кв. м.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладені вище положення, а також враховуючи висновок проведеної судової експертизи, п. 2 резолютивної частини оскаржуваного судового рішення слід змінити, доповнивши його (п. 2) після слів „... та систему кондиціювання та вентиляції, яка складається з комплекту приточної вентиляції..." словами: „(без воздуховодів)". В іншій частині судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2013 р. змінити, доповнивши п. 2 резолютивної частини після слів „... та систему кондиціювання та вентиляції, яка складається з комплекту приточної вентиляції..." словами: „(без воздуховодів)".

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова підписана 26.12.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Лавриненко Л.В.