Ухвала суду № 3634489, 07.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-5706/08 Головуючий у 1 інстанції Дорошенко М.В.

Суддя-доповідач Василенко Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області Романюка Олександра Михайловича на постанову Господарського суду Черкаської області від 28.08.2007 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» до головного управління Державного казначейства України у Черкаській області, Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

22.06.2007 позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» 224577 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ, з яких 96848 грн. за серпень 2006 року і 127729 грн. за вересень 2006 року.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 28.08.2007 заявлений позов задоволено в частині стягнення з Державного бюджету України через управління державного казначейства України у Черкаській області на користь ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» 222730 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, представник відповідача ДПІ у Монастирищенському районі Романюк О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі безпідставно невідшкодували ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» заявлену позивачем у встановленому Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168 порядку до відшкодування із Державного бюджету України 96848 грн. ПДВ за серпень 2006 року і 127729 грн. ПДВ за вересень 2006 року.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що 19.08.2006 позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі податкову декларацію з ПДВ за липень 2006 року, згідно за якою різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного податкового періоду мала відємне значення і становила 120560 грн. Цю суму позивач відобразив у податковій декларації як таку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Разом з податковою декларацією за липень 2006 року позивач подав другому відповідачу розрахунок відображеного у податковій декларації коригування суми ПДВ, пяті примірники вантажних митних декларацій на експортовану позивачем у липні 2006 року продукцію, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за липень 2006 року.

20.09.2006 позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі податкову декларацію з ПДВ за серпень 2006 року, згідно з якою різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду мала відємне значення і становила 152413 грн. Цю суму позивач відобразив у податковій декларації як таку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Усю суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за попередній податковий період (липень 2006 року) у розмірі 120560 грн. позивач відобразив у податковій декларації за серпень 2006 року як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок позивача.

Разом з податковою декларацією за серпень 2006 року позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі розрахунок відображеного у податковій декларації коригування суми ПДВ, пяті примірники вантажних митних декларацій на експортовану позивачем у серпні 2006 року продукцію, розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року у розмірі 120560 грн., реєстри отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2006 року

20.10.2006 позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі податкову декларацію з ПДВ за вересень 2006 року, згідно з якою різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного податкового періоду мала позитивне значення і становила 53147 грн. На цю суму позивач зменшив податковий кредит попередніх податкових періодів.

Суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за попередній податковий період (серпень 2006 року) у розмірі 153413 грн. позивач відобразив у податковій декларації за вересень 2006 року як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок позивача.

Разом з податковою декларацією за вересень 2006 року позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі розрахунок відображеного у податковій декларації коригування суми ПДВ, пяті примірники вантажних митних декларацій на експортовану позивачем у вересні 2006 року продукцію, розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року у розмірі 152413 грн., реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2006 року.

У січні 2007 року ДПІ у Монастирищенському районі була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень, вересень 2006 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 26.01.2007 № 2/23-009/00255289.

Перевіркою було встановлено, що в порушення пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 позивач завищив відображені у податкових деклараціях з ПДВ та у розрахунках бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2006 року, суми податкового кредиту попередніх податкових періодів, сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів, відповідно на 23712 грн. і на 24684 грн., що у свою чергу призвело до завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за серпень на 23712 грн. і за вересень на 24684 грн.

На підставі акту від 26.01.2007 № 2/23-009/00255289 ДПІ у Монастирищенському районі прийняла і надіслала позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 06.02.2007 № 0000042301/0, за яким відповідач, посилаючисьна пп. «б», «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на 23712 грн. і за вересень 2006 року на 24684 грн.

Заявлені у позові до відшкодування суми ПДВ за серпень і вересень 2006 року були визначені позивачем з урахуванням податкового повідомлення-рішення ДПІ у Монастирищенському районівід 06.02.2007 № 0000042301/0.

У серпні 2007 року ДПІ у Монастирищенському районіще раз здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень, вересень 2006 року, за результатами якої був складений акт від 20.08.2007 № 68/23-009/00255289.

Зазначеною перевіркою ДПІ у Монастирищенському районіпідтвердила право позивача на отримання частини заявленої позивачем у податковій декларації за серпень 2006 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 118713 грн. і усієї заявленої позивачем у податковій декларації за вересень 2006 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 152413 грн.

Стосовно решти заявленої позивачем у податковій декларації за серпень 2007 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 1847 грн. перевіркою було встановлено, що позивач в порушення пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 завищив на цю суму суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

На підставі акта від 20.08.2007 року № 68/23-009/00255289 ДПІ у Монастирищенському районіприйняла і надіслала позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.08.2007 № 0000432301/0, за яким, посилаючись на пп. «б», «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на 1847 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через управління державного казначейства України у Черкаській області на користь ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» 222730 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ДПІ у Монастирищенському районіне було встановлено будь-яких невідповідностей фактичним обставинам чи вимогам законодавства заявлених позивачем в установленому порядку до відшкодування сум ПДВ за серпень, вересень 2006 року за винятком суми 1847грн. за серпень 2006 року, яка була включена позивачем до стягуваної суми бюджетного відшкодування, отже, відповідачі не доказали правомірності своєї бездіяльності щодо невідшкодування позивачу ПДВ за серпень 2006 року у сумі 95001 грн. (96848 - 1847) і за вересень 2006 року у сумі 127729 грн. В свою чергу, позивач не привів жодних доводів щодо неправомірності зменшення ДПІ у Монастирищенському районісуми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 1847 грн.

Доводами апеляції є те, що згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» однією з обовязкових підстав відшкодування платнику податків із бюджету певної суми ПДВ є зарахування такої суми до Державного бюджету України, а не з факту існування зобовязань по сплаті такого податку в ціні товару. При цьому, апелянт стверджує, що у ході проведення ним позапланової виїзної документальної перевірки заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації з ПДВ за серпень місяць 2006 року 96848 грн., та за вересень 2006 року 127729 грн., було складено перелік основних постачальників платника ПДВ у відповідному періоді та направлено запити про надання загальних відомостей щодо таких підприємств до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації. На даний час не по всіх направлених запитах надійшли відповіді, тому, на думку апелянта, правові підстави для визнання за позивачем права на бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2006 року у сумі 96848 грн. та за вересень 2006 року у сумі 127729 грн. шляхом стягнення суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок позивача відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій, як дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п. 6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

За таких обставин, формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянтом не представлено будь-яких доказів на підтвердження факту порушень позивачем сплати податкових зобов'язань по ПДВ.

Тим паче, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачається умова про сплату цих сум до Державного бюджету України.

Крім цього, вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають обовязку позивача, як покупця товарів, сплачувати ПДВ при придбанні таких товарів безпосередньо до Державного бюджету України.

Відповідачем ДПІ у Монастирищенському районі не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Апелянтом також не враховано, що невиконання постачальником платника ПДВ (позивача) свого зобовязання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо постачальника, а не щодо позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім цього, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, колегія суддів вважає, що право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від постачальника, а формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, ДПІ у Монастирищенському районі не доведена протиправність позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л ИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області Романюка Олександра Михайловича залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 28.08.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: