Ухвала суду № 3634484, 07.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-4975/08 Головуючий у 1 інстанції Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач Василенко Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Житомирської області від 26.07.2007 у справі за позовом Стремигородського сільського споживчого товариства до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

20.04.2006 Стремигородське ССТ звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2005 № 0000142320/2/734.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.07.2007 заявлений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Коростенська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 30.06.2004, за результатами якої було складено акт № 34/23-01/01749881 від 22.03.2005 (а.с. 5-12).

На підставі даного акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142320/0 від 06.05.2005 та відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 1776 від 01.06.2000 визначено суму податкового зобовязання в сумі 1405050,50 грн. (а.с. 15).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене в адміністративному порядку до ДПА та частково скасоване, внаслідок чого і було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000142320/2/734 від 22.06.2005 про застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 1776 у розмірі 127235,00 грн. (а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач використовував РК на всі операції з роздрібної торгівлі та з них сплачував всі встановлені законом платежі до державного бюджету.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіркою було, зокрема, встановлено, що впорушення вимог ч. 1 ст. 3, ст. 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації ст. 10 цього Закону» торговими обєктами Стремигородського ССТ не були впроваджені та не застосовувались реєстратори розрахункових операцій при перевищенні граничного річного обсягу розрахункових операцій, а також проводились розрахунки без роздрукування відповідного розрахункового документа на цих обєктах.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК України, отже повинні застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалося вище, перевірка позивача була проведена за період з 01.07.2001 по 30.06.2004, тобто за трьохрічний період.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки від 22.03.2005, а відтак факт будь-яких порушень з боку позивача був встановлений саме 22.03.2005.

Разом з тим, з наявного доповнення до акту перевірки (зворот а.с. 13), на підставі якого проведено розрахунок, вбачається, що при нарахуванні штрафних санкцій були враховані суми, які виникли поза межами передбачених статтею 250 ГК України строків.

При цьому, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення встановлені статтею 250 ГК України строки взагалі не бралися до уваги, що свідчить про невідповідність рішення відповідача вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вчинене позивачем правопорушення не є триваючим. З врахуванням змісту та переліку порушень, визначених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за вчинення яких у даному випадку могла б бути застосована відповідальність, взагалі не можна вести мову про наявність триваючого характеру таких порушень, оскільки специфікою порядку проведення розрахунків через РРО обумовлена його обмеженість у часі моментом здійснення розрахункової операції. Таким чином, закінчення кожного окремого правопорушення збігається у часі з моментом непроведення розрахункової операції через РРО.

У свою чергу, невідповідність рішення органу державної податкової служби про застосування зазначеного роду штрафних (фінансових) санкцій вимогам статті 250 Господарського кодексу України є підставою для визнання цього рішення протиправним.

Таким чином, із зазначеного доповнення до акту перевірки (зворот а.с. 13) можна виокремити лише період, за який до позивача могли б бути застосовані штрафні санкції у межах строків встановлених ст. 250 ГК України, де 22.09.2005-22.03.2005 півроку з моменту виявлення правопорушення, а 22.03.2004-22.03.2005 рік з моменту вчинення.

Однак, навіть таке виокремлення не дозволяє встановити, в які частині штрафні санкції могли б бути нараховані у відповідності до норм чинного законодавства.

Так, статтею 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2 зазначеної Постанови встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 4 і 7 переліку 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ.

Відповідно до п. 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, дозволена роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації.

Позивач обрав вид діяльності за кодом 71140 роздрібна торгівля споживчої кооперації (п. 1.6 акту перевірки а.с. 6), а тому має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при неперевищенні 75-тисячного річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг).

В свою чергу, ні з акту перевірки, ні з матеріалів справи не вбачається за які саме розрахункові операції у період з 01.07.2001 по 30.06.2004 (в тому числі і за період, за який згідно ст. 250 ГК України могли б бути застосовані штрафні санкції, тобто з 22.03.2004 по 30.06.2004) Коростенською ОДПІ були застосовані штрафні санкції до позивача.

Отже, навіть вищезазначене виокремлення періодів згідно ст. 250 ГК України не дозволяє встановити, в якій частині штрафні санкції могли б бути нараховані у відповідності до норм чинного законодавства, а тому неможливо встановити, в якій частині рішення податкової інспекції могло б бути законним.

Судова колегія також вважає, що відповідачем неналежним чином оформлено акт проведеної перевірки.

Так, відповідно до п. 13 Наказу ДПА України № 110 від 17.03.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

Положеннями Наказу ДПА України від 16.09.2002 року № 429 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за № 1023/7311, встановлено, що при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка.

Пунктом 1.5 зазначеного Наказу також передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності СПД, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (пункт 1.6).

Згідно п. 1.7 цього Наказу факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки не зазначена поденна розшифровка сум розрахункових операцій за перевіряємий період та відображена лише загальна сума всіх розрахунків, а не розрахункових операцій торгівельних обєктів. За таких обставин, судова колегія позбавлена можливості встановити, чи є всі здійсненні розрахунки розрахунковими операціями у розумінні ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також не має змоги визначити, з якого саме числа, з якої саме розрахункової операції та за продаж якого товару настає перевищення граничного розміру розрахункових операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок контролюючого органу про виявлені порушення має бути зроблений у чіткій відповідності до норм податкового законодавства, чого однак відповідачем не враховано.

Отже, з огляду на викладені положення законодавства та встановлені фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.06.2005 № 0000142320/2/734 підлягає скасуванню, оскільки встановлені судом порушення не дають змоги встановити обґрунтованість, правомірність та правильність здійсненого відповідачем нарахування фінансових санкцій.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянт як субєкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Коростенської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 26.07.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: