Ухвала суду № 3634452, 29.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-15894/08                                                            Головуючий у І інстанції Арсірій Р.О.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 квітня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                     головуючого – судді           Коротких А.Ю.,

                                     суддів                                   Глущенко Я.Б.,

                                                                                  Федорової Г.Г.,

                                     при секретарі                      Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000334210/0 від 31.05.2007року, № 0000334210/1 від 27.06.2007 року, № 0000334210/2 від 05.09.2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим повідомленням-рішенням № 0000334210/0 позивачу було донараховано податок на додану вартість в сумі 1086083,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 543042.00 грн. Позивач оскаржив повідомлення-рішення № 0000334210/0 від 31.05.2007 року в порядку адміністративного оскарження, за наслідками якого відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 00003342104 від 27.06.2007 року, № 0000334210/2 від 05.09.2007 року та № 0000334210/3 від 20.11.2007 року, якими не було змінено суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000334210/0 від 31.05.2007 року. Позивач вважає, що на момент формування ним податкового кредиту операції з надання послуг міжнародного електрозв'язку були об'єктом оподаткування ПДВ і оподатковувались за нульовою ставкою відповідно до п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже віднесення сплачених ним сум ПДВ до податкового кредиту є правомірним. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

26.11.2007 рокупозивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив   суд   визнати    неправомірним   і   скасувати   податкове   повідомлення-рішення № 0000334210/3 від 20.11.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено, що з 16 травня по 18 травня 2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проводилась виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» з питань оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг міжнародного електрозв'язку за період з 01.04.2004 року по 30.06.2004 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2007 року за № 473/42-10/19028202, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податок на додану вартість в сумі 1086083.00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 543042.00 грн.

В акті, складеному позивачем за результатами перевірки, зазначено про заниження позивачем податку на додану вартість на 1667546 гривень в квітні - червні 2004 року і про порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

В ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем всупереч пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 Регламенту міжнародного електрозв’язку  віднесено доходи, отримані за послуги міжнародного телекомунікаційного зв’язку, до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, в той час як вони не є об’єктом оподаткування цим податком.

Однак, з такою позицією відповідача не можна погодитися.

Послуги позивача у сфері міжнародного телекомунікаційного зв'язку за своїм механізмом та правовою природою є експортними, а тому відносяться до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою у відповідності до пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про телекомунікації», законодавство України про телекомунікації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Статтею 73 цього ж закону визначено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про телекомунікації, застосовуються правила міжнародного договору.

15.07.1994 року Верховною Радою України ратифіковано Статут та Конвенцію Міжнародного союзу електрозв'язку, які згідно зі ст. 31.3 Статуту доповнені Регламентом міжнародного електрозв'язку та Регламентом радіозв'язку.

Стаття 6 Регламенту міжнародного електрозв'язку визначає порядок здійснення тарифікації та розрахунків за використання міжнародної служби електрозв'язку.

Згідно з пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 вказаного Регламенту, на який посилається відповідач, якщо у відповідності до національного законодавства якої-небудь країни передбачається податок на стягнення такси за міжнародні служби електрозв'язку, то цим податком оподатковуються, як правило, тільки ті міжнародні послуги електрозв'язку, які оплачуються клієнтами цієї країни, якщо відсутні інші угоди, що укладаються для конкретних спеціальних випадків.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Регламенту міжнародного електрозв'язку, міжнародна служба електрозв'язку визначається як надання електрозв'язку між підприємствами і станціями електрозв'язку будь-якого типу, які знаходяться в різних країнах чи належать іншим країнам, а тому позивач має відповідні правовідносини з вищезазначеними підприємствами і станціями електрозв'язку та надає їм експортні послуги в розумінні того, що ці послуги використовуються та споживаються за межами митної території України клієнтами цих підприємств-нерезидентів, що у відповідності до пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право відображати доходи від цих операцій з оподаткуванням за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Крім того, пп. 6.1.3. п. 6.1. ст. 6 Регламенту не містить в собі імперативного припису щодо нарахування податку на стягнення такси за міжнародні служби електрозв'язку та зазначає, що згідно з національним законодавством кожної країни-учасниці вищезазначеного міжнародного договору, в тому числі й України, може бути передбачено внутрішній податок на стягнення цієї такси, яким, зокрема, в Україні є податок на додану вартість на операції, які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, Закон України «Про податок на додану вартість» не має протиріч з положеннями пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 Регламенту в частині оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою операцій по продажу послуг телекомунікаційного зв’язку, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не порушував п.п. 7.4.3 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки в даній ситуацій п.п. 7.4.3 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягає застосуванню, а тому донарахування відповідачем як основної суми податкового зобов'язання у розмірі 1086083.00 грн., так і штрафних санкції в розмірі 543042, 00 грн. є незаконним.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

                      Судді: